Аксютіна Елеонора Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аксютіна Елеонора Іванівна

АКСЮ́ТІНА Елеонора Іванівна (дівоче прізвище та сцен. псевд. – Яроцька; 18. 03. 1928, с. Вербівка, нині Ружин. р-ну Житомир. обл. – 05. 05. 1994, Київ) – співачка (лірико-колоратурне сопрано), педагог. Засл. арт. УРСР (1974). Закін. Київ. консерваторію (1950, кл. М. Єгоричевої). 1951–81 – солістка Укр. (від 1959 – Київ.) філармонії; 1981–94 – викл. Київ. ін-ту театрального мист-ва (від 1989 – доц.). Кращі партії в «Кавовій кантаті» Й.-С. Баха, «Реквіємі» В.-А. Моцарта, «Пер Ґюнті» Е. Ґріґа, концерті для голосу з оркестром Р. Ґлієра. Вела інтенсивну концертну діяльність; до камер. репертуару співачки входили численні твори укр. (зокрема М. Лисенка, К. Стеценка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, П. Майбороди, І. Шамо) і зарубіж. (Дж. Россіні, Дж. Верді, Ж. Массне, К. Дебюссі, С. Рахманінова та ін.) композиторів, нар. пісні. Авторка неопубл. праць з методики викладання співу («До питання про дихання у процесі співу», «Нар. пісня у вихованні вокального голосу актора» та спогадів, зокрема про перші повоєнні роки в Київ. консерваторії, про зустрічі з П. Тичиною, М. Рильським, А. Малишком). Упорядкувала збірники для голосу в супроводі фортепіано «Пісні до драматичних вистав» (К., 1989) та «Пісні українських композиторів на вірші П. Г. Тичини» (неопубліковано).

Літ.: Хамидуллин А. Сила мастерства // Индустр. Караганда. 1966, 5 окт.; Онищенко Н. Пісня рідного краю // СВ. 1980, 18 черв.

С. А. Захаркін

Стаття оновлена: 2001