КОМІ́СІЇ ДОПОМО́ГИ ГОЛОДУ́ЮЧИМ – державні та громадські організації, що діяли в УСРР під час го­лоду 1921–23. Створювали за прикладом аналог. комісій у РСФРР. 29 червня 1921 при ВУЦВК постановою президії засн. Комісію допомоги насел., що по­страждало від неврожаю, у складі голови ВУЦВК Г. Петровського, представників Нар. комісаріатів продовольства й земел. справ УСРР, а також ЦК ком-тів незамож. селян (6 липня її доповнено делегатами Пд. бюро ВЦРПС та Всеукр. кооп. спілки). 29 липня 1921 політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про реорганізацію цієї комісії в Центр. комісію допомоги голодуючим при ВУЦВК і про заснування центр. харків. та периферій. київ. ком-тів укр. громад. діячів, що мали діяти під кер-вом КП(б)У й Центр. робітн. ком-ту при Пд. бюро ВЦРПС. Заснування громад. ком-тів на місцях розпочалося з ініціативи дорев. громад. діячів – чл. т. зв. старих добровіл. т-в. Першими виникли громад. К. д. г. у Полта­ві (на чолі з В. Короленком) та Олександрівську (нині Запоріж­жя). 13 серпня 1921 з ініціативи ор­ганізац. бюро укр. громад. К. д. г. у Харкові проведено розширене засідання з представни­ками громад. кіл тогочас. столи­ці та делегатами від Полтав. і Київ. губ., на якому ухвалено рішення налагодити зв’язки з Всерос. ком-том допомоги голодуючим, створеним у Москві 21 липня 1921 з дозволу політбюро ЦК РКП(б) колиш. лідерами партії кадетів Н. Кішкіним, С. Прокоповичем та Є. Кусковою. Водночас бюро вело переговори з секр. ЦК КП(б)У Д. Мануїльським щодо принципів взаємин всеукр. громад. К. д. г. із РНК УСРР. Після розпуску Всерос. ком-ту допомоги голодуючим політбюро ЦК КП(б)У відмовило­ся від наміру використати ком-ти укр. громад. діячів для орг-ції надання допомоги голодуючим на тер. УСРР. Поодинокі місц. гро­мад. К. д. г., не маючи підтримки з боку вищих політ. органів УСРР, розпалися. Таким чином ком­парт.-рад. органи очолили громад. кампанію допомоги голодуючим. 17 серпня 1921 прези­дія ВУЦВК ухвалила постанову про створення Центр. робітн. ком-ту при Пд. бюро ВЦРПС, аналог. Центр. робітн. ком-ту при ВЦРПС (засн. у Москві 28 липня 1921). 18 серпня 1921 політбюро ЦК КП(б)У затвердило рішення про орг-цію Всеукр. та губерн. ком-тів допомоги голодуючим при виконкомах рад, до складу яких, поряд із т. зв. колиш. громад. діячами, запропоновано ввес­ти певну кількість представ­ників парт., профес. та ін. робітн. орг-цій. Усіх чл. персонально за­тверджували ком-ти ЦК КП(б)У. Президію Всеукр. ком-ту допомоги голодуючим рекомендовано сформувати в кількості 5-ти осіб, причому до керів. складу ввести виключно чл. КП(б)У: Д. Мануїльського (голова), В. Ксан­дрова та С. Любимова (заст. го­лови). Безпарт. чл. президії (голову Укр. статист. бюро О. Пєшо­хонова й акад. УАН Д. Багалія) не допускали до кер-ва харків. ком-том. Обов’язк. умова членства – заклик селян до виконан­ня продподатку та боротьби з антирад. виступами. Задля орг-ції допомоги в ін. країнах рекомен­довано не заперечувати проти за­кордон. відряджень представни­ків Всеукр. ком-ту допомоги го­лодуючим під егідою Червоного Хреста. 25 листопада 1921 пле­нум Центр. комісії допомоги го­лодуючим при ВУЦВК прийняв постанову про створення Міжнар. укр. бюро допомоги голодуючим УСРР, яке було засн. 6 грудня 1921 у складі повноваж. представ­ників УСРР за кордоном: М. Леви­­цького та ін. – у Празі, О. Шум­сь­­кого – у Варшаві, В. Ауссема – у Берліні. Центр. комісія допомо­ги голодуючим при ВУЦВК здій­снювала практичне кер-во кам­панією допомоги голодуючим згідно з директивами ЦК КП(б)У, координувала діяльність місц. К. д. г., організов. з дозволу ЦК КП(б)У, держ. і рад. органів по боротьбі з голодом. Губерн. К. д. г. створювали у складі пред­ставників виконкому (голова), парткому КП(б)У, земел. відділу, ради профспілок та ком-ту незамож. селян губерн. рівня; повіт. – висуванців виконкому, ком-ту незамож. селян, комуніст. осередку та кооперативу повіт. рівня, а також «одного кооптованого громадського працівника, що ко­ристувався особливою довірою населення даної волості». Згідно з постановою ВУЦВК від 13 вересня 1921 в УСРР також організовували волосні й сільс. К. д. г.: перші – за участі делегатів волос. виконкому, ком-ту та парткому КП(б)У, другі – від сількому, сільвиконкому та одного представника від сільс. схо­ду. Одночасно з цивіл. створювали й військ. К. д. г.: Центр. – при командувачеві військами УСРР і Криму, місцеві та низові – при нижчих військ. органах. Чл. К. д. г. з’ясовували масштаби голоду й потреби голодуючо­го насел., проводили агітацію та збір пожертв серед насел., звер­талися з клопотаннями до держ. органів про надання допомоги, переселяли голодуючих з РСФРР до УСРР, розподіляли серед них отримані продовольство й одяг. Крім того, вони сприяли наданню мед. допомоги хворим, вироб. – селянам неврожай. місцевостей, труд. – безробітним. Першочергово допомагали дітям. У голодуючих губерніях місц. К. д. г. розподіляли фонди за влас. розпорядженням, у врожай. – вик­лючно Центр. комісія до­по­моги голодуючим при ВУЦВК. У діяльності К. д. г. виразно проявилася фіктивність «незалеж.» статусу УСРР. Хоча вже влітку 1921 був очевидним неврожай у пд. губерніях УСРР, а перерозподіл збору зернових у межах респ. міг запобігти голодові, ЦК КП(б)У 4 вересня 1921 у постанові «Про кампанію боротьби з голодом» вказав губкомам, що «при проведенні кампанії необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом у Росії від бо­ротьби з неврожаєм в Україні, де допомога місцям, що постраждали від неврожаю, може бути вповні надана своїми губернсь­кими або повітовими коштами». Відповідно всі кошти К. д. г., зібрані в УСРР, спрямовували у прикріплені до неї губернії РСФРР (Царицин., Урал., Саратов., Сим­бірську). Лише на поч. 1922 Центр. комісія допомоги голодуючим при ВУЦВК отримала дозвіл до­помагати укр. голодуючим, але тільки за рахунок влас. коштів й за умови переваж. забезпечення голодуючих РСФРР. На неї покла­дено зобов’язання регулярно надавати продовольство для 1108-ми тис. голодуючих у РСФРР і 632-х тис. – в УСРР, тому укр. селяни не отримували відчут. до­помоги. Від серпня 1921 до трав­ня 1922 Центр. комісія допомо­ги голодуючим при ВУЦВК відправила голодуючим РСФРР 960 вагонів продовольства, тоді як у неврожайні губернії УСРР – 232. Лише в червні 1922 УСРР відкріп­лено від допомоги РСФРР, що дало можливість різко збільшити забезпечення продовольством укр. голодуючих (у травні–серп­ні 1922 – 1610 вагонів). Незважаючи на голод у пд. губерніях УСРР після неврожаю 1922, Центр. комісію допомоги голодуючим при ВУЦВК скасовано 1 листопада 1922 згідно з постановою ВУЦВК від 18 жовтня 1922. Заперечуючи наявність голоду, рад. уряд намагався виправдати в очах міжнар. спільноти поновлення УСРР хліб. експорту. Замість К. д. г. створювали комісії з ліквідації наслідків голоду, на які покладено завдання допомагати поновленню зруйнованих селян. госп-в, інвалідам війни, праці та голоду, позбавленим госп-в, а також безробітним, без­притул. дітям.

Літ.: Кульчицький С. В., Мовчан О. М. Невідомі сторінки голоду 1921–1923 рр. в Україні // Істор. зошити. К., 1993; Весе­лова О. М., Марочко В. І., Мовчан О. М. Голодомори в Україні 1921–1922, 1932–1933, 1946–1947: Злочини проти народу. К.; Нью-Йорк, 2000; Геноцид україн­сь­ко­го народу: історична пам’ять та по­­лі­тико-правова оцінка. Міжнародна нау­ково-теоретична конференція. Київ, 25 листопада 2000: Мат. К.; Нью-Йорк, 2003.

О. М. Мовчан