Активність політична - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Активність політична

АКТИ́ВНІСТЬ ПОЛІТИ́ЧНА – один із виявів громадської активності; одна з форм свідомої цілеспрямованої поведінки індивідів та соціальних спільнот у сфері політики. Може мати нац., регіон., вікові, конфес. та ін. особливості. А. п. виявляється передусім у розповсюдженні особою або колективом певних ідей, прагненні до досягнення політ. цілей, підтримці влади чи опозиції. Вирізняється А. п. пересічних громадян, чл. політ. партій та ін. політ. угрупувань, а також політ. лідерів та представників політ. еліти. Залежно від кола суб’єктів виокремлюється А. п. людей, соц. груп та сусп-ва в цілому. А. п. лідерів та політ. еліти ставить за мету пропаганду своїх ідей та принципів, підвищення власного іміджу, розширення та поглиблення їх впливу на маси. Хоча зовн. виявом А. п. особи є свідома участь у політ. заходах та акціях, проте вона не зводиться лише до неї. Йдеться про більш високу форму поведінки людини та соц. груп, які через А. п. реалізують свою усвідомлену життєву позицію, політ. інтереси та устремління. Важл. умовою А. п. є усвідомлення суб’єктом своїх політ. потреб та інтересів, а також здатність реалізувати їх у площині політики за тих чи інших соц. умов. Як особл. форма поведінки А. п. протиставляється аполітичності. Конкретні форми А. п. породжуються екон. відносинами в сусп-ві, особливостями соц. і політ. ситуації та ін. чинниками. Високий рівень А. п. відбиває дієвість і ефективність механізмів політ. соціалізації. А. п. по-різному реалізується в різних сусп. умовах. Залученість широких мас насел. до участі в політ. процесі в недемократ., закритому сусп-ві ще не свідчить про високу А. п. його громадян, оскільки моменти суб’єкт. усвідомлення власних політ. інтересів і реальна здатність їх реалізувати є порівняно незначними. За таких умов масова участь насел. у політ. заходах та акціях покликана імітувати його високу А. п. Водночас у демократ. сусп-ві А. п. відбиває глибинну потребу індивідів та їхніх груп у реалізації своїх політ. інтересів. А. п. може бути спрямована на оновлення або консервацію існуючих сусп. політ. порядків. Вона має здатність до посилення, особливо під час виборчих кампаній, або послаблення, зокрема після політ. поразок. Через брак у частини насел. необхідної політ. культури, толерантності та досвіду життя в умовах ідеолог. та політ. плюралізму А. п. може спричиняти появу та посилення нетерпимості до політ. опонентів. В Україні, де йде процес формування громадян. сусп-ва, рівень А. п. населення має велике значення. Одним з показників А. п. є парт. уподобання громадян та підтримка ними конкретних політ. партій на виборах. Так, у виборах до ВР України (1998) взяло участь 70,78 % виборців. Їхні парт. симпатії розподілилися: КПУ (24,6 % голосів), НРУ (9,4 %), Соц. та Селян. партії (8,5 %), Партія залених (5,4 %), НДП (5 %), об’єдн. «Громада» (4,6 %), ПСПУ (4 %) та СДПУ(о) (4 %). За результатами соціолог. опитування (лютий–березень 2001) за рік до наступних виборів до ВР України зі своєю підтримкою конкретних політ. партій визначились лише 58,2 % громадян України, серед яких 16,5 % мають намір голосувати проти всіх. Водночас 15,4 % респондентів заявили про свою неучасть у виборах, а 26,4 % не змогли визначитися. Парт. симпатії опитаних громадян України розподілилися так: 20,1 % висловилися за підтримку КПУ, 8,9 % – Соц. партії, 6,4 % – Партії зелених, 5,8 % – СДПУ(о), 5,2 % – НДП, 5 % – партії «Реформи і порядок», 4,8 % – НРУ, 3,3 % – партії «Батьківщина», 2,9 % – Укр. нар. руху. Цікавим є той факт, що лише 55,2 % опитаних громадян України (станом на берез. 2000) знають або чули про таке право громадян, як право об’єднуватись у політ. партії і громад. орг-ції.

Літ.: Парламент України: вибори ’98 (документи, статистика, бібліографія). К., 1998; Права і свободи людини в Україні. К., 2000.

О. В. Шуба, С. В. Лінецький

Стаття оновлена: 2001