Активність соціальна

АКТИ́ВНІСТЬ СОЦІА́ЛЬНА — характеристика способу жит­тєдіяльності соціального субʼєкта (індивіда, групи), яка фіксує сві­дому спрямованість його діяльності й поведінки на зміну соціального середовища, умов, ін­ститутів від­повід­но до потреб, інтересів, цілей, ідеалів або на консервацію наявного стану речей, гальмува­н­ня змін, роз­витку; вияв соціальних ініціатив, участь у вирішен­ні актуальних соціальних зав­дань, взаємодія з іншими соціальними субʼєктами. Через А. с. реалізуються діяльнісні потенції субʼєкта, його культура, вмі­н­ня, зна­н­ня, потреби, інтереси, прагне­н­ня, врахува­н­ня потреб су­спільства. Форми індивід., груп. та масової діяльності й поведінки людей найрізноманітніші, тому А. с. від­значається, по суті, нескінчен­ністю конкрет. проявів. Осн. різновиди А. с.: профес.-трудова, громад.-політ., морал., управлін., до­звільна, вербальна. Вона може характеризуватися як творчий, продуктив. чи нетворчий, ре­продуктив. процес і мати різне сусп. спрямува­н­ня та значе­н­ня. Так, у рад. су­спільстві А. с. роз­глядалася в контекс­ті здійсне­н­ня парт. на­станов. У демократ. су­спільствах А. с. повʼязана з особистим вибором громадянина. Зро­ста­н­ня А. с. може забезпечуватися шляхом стимулюва­н­ня діяльності та поведінки людей, їхніх груп і роз­шире­н­ня меж для соц. взаємодії і творчості. Зокрема особл. формою вияву А. с., що по­стійно потребує стимулів, є праця, ефективністю та результативністю якої на кожному робочому місці, по суті, ви­значається заг. рівень продуктивності праці в су­спільстві. У соціології поня­т­тя «А. с.» — фундам. категорія, якою послуговуються для роз­робле­н­ня й висвітле­н­ня багатьох про­блем соц. діяльності та поведінки людей, соц. груп, ін­ститутів, су­спільства.

Завантажити статтю