Актинометрія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Актинометрія

АКТИНОМЕ́ТРІЯ (від грец. ἀκτίς (ἀκτῖνος) – промінь і …метрія) – розділ метеорології, що вивчає енергію, яку випромінюють Сонце, атмосфера, Земля, та її перетворення в умовах атмосфери. А. розробляє методи її вимірювання та розрахунку; досліджує зв’язок радіації з температур. режимом атмосфери, хмарністю, її вплив на погоду і клімат. Сонячне випромінювання, яке надходить до земної поверхні у вигляді прямої й розсіяної радіації, становить лише дві мільярдних частини всього випромінювання Сонця. Осн. його частину поглинають і розсіюють гази, вод. пара та пил, меншу – поглинає і відбиває земна поверхня, що зумовлює випромінювання довгохвильових радіац. потоків. Випромінювання й розрахунок кожного потоку, оцінка їхньої взаємодії і співвідношення в атмосфері або на зем. поверхні дорівнює алгебрич. сумі значень радіац. балансу. Найбільші річні значення радіац. балансу – в екваторіально-тропічних широтах (5,0–5,9 – 103 МДж/м2), найменші – у центр. р-нах Арктики (від –210 до 210 МДж/м2) та Антарктиди (від – 520 до –1250 МДж/м2). На тер. України річні суми радіац. балансу змінюються від 1700 МДж/м2 на Пн. до 2200 МДж/м2 на Пд. Узимку на більшій частині території радіац. баланс від’ємний у зв’язку з утворенням сніг. покриву та переважанням тривалості ночі над днем.

У СРСР першу наук. монографію з А. написав М. Калитін (один із засн. А.). Дослідження з теор. проблем А., розрахунків соняч. постійної, енергет. потоків прямої, розсіяної та сумарної радіації на різних широтах Землі виконав К. Кондратьєв. Розробляються нові конструкції актинометр. апаратури, методи спец. польових і стандарт. актинометр. досліджень, а також методики практ. опрацювання одержаних матеріалів. В Україні спостереження з А. виконував протягом 1889–96 метеоролог Р. Савельєв (у Києві й Севастополі). У 1920–37 спец. актинометр. дослідження для потреб медицини й с.-г. вироб-ва здійснювали О. Нічкевич (Київ) та М. Калитін (Ялта). Регулярні актинометр. спостереження проводяться від 50-х рр. на метеорол. станціях. Вивчення радіац. режиму тер. країни дає змогу оцінити його можливі зміни під впливом госп. діяльності людини, визначити діапазони мінливості осн. радіац. потоків. Важливим розділом сучас. досліджень з А. є уточнення добової та річ. мінливості потоків радіації залежно від режиму погоди, впливу складових частин радіац. і тепл. балансу зем. поверхні на погодні процеси й розвиток рослин. покриву, вироблення рекомендацій щодо практ. використання енергет. ресурсів соняч. радіації. Важл. розділом спец. досліджень з А. є розробка теор. схем і варіантів спец. установок для практ. використання енергії соняч. радіації. Актинометр. дослідження в Україні ведуться у кількох напрямах: кліматичні й мікрокліматичні, агрометеорол., охорона довкілля, меліорація та ін. Практ. й теор. розробки цих напрямів здійснюють Укр. н.-д. гідрометеорол. ін-т, Ін-т фізіології рослин і генетики НАНУ, Київ. та Харків. ун-ти. Матеріали актинометр. досліджень використовуються для енергет. розрахунків під час аналізу природ. процесів і для одержання кількіс. показників зміни прозорості атмосфери та радіац. властивостей зем. поверхні під впливом госп. діяльності людини.

Літ.: Кондратьев К. Я. Актинометрия. Ленинград, 1965; Сакали Л. И. Тепловой режим Украины и Молдавии. Ленинград, 1972; Русин Н. П. Прикладная актинометрия. Ленинград, 1979; Методики анализа радиационных характеристик солнечного излучения. К., 1998.

М. І. Щербань

Стаття оновлена: 2001