Актинометрія

АКТИНОМЕ́ТРІЯ (від грец. ἀκτίς (ἀκτῖνος) — промінь і …метрія) — роз­діл метеорології, що ви­вчає енергію, яку ви­промінюють Сонце, атмо­сфера, Земля, та її пере­творе­н­ня в умовах атмо­сфери. А. роз­робляє методи її вимірюва­н­ня та роз­рахунку; досліджує звʼязок радіації з температур. режимом атмо­сфери, хмарністю, її вплив на погоду і клімат. Сонячне ви­промінюва­н­ня, яке надходить до земної поверх­ні у ви­гляді прямої й роз­сіяної радіації, становить лише дві мільярдних частини всього ви­промінюва­н­ня Сонця. Осн. його частину по­глинають і роз­сіюють гази, вод. пара та пил, меншу — по­глинає і від­биває земна поверх­ня, що зумовлює ви­промінюва­н­ня довгохвильових радіац. потоків. Ви­промінюва­н­ня й роз­рахунок кожного потоку, оцінка їхньої взаємодії і спів­від­ноше­н­ня в атмо­сфері або на зем. поверх­ні дорівнює алгебрич. сумі значень радіац. балансу. Найбільші річні значе­н­ня радіац. балансу — в екваторіально-тропічних широтах (5,0–5,9 — 103 МДж/м²), найменші — у центр. р-нах Арктики (від –210 до 210 МДж/м²) та Антарктиди (від — 520 до –1250 МДж/м²). На території України річні суми радіац. балансу змінюються від 1700 МДж/м² на Пн. до 2200 МДж/м² на Пд. Узимку на більшій частині території радіац. баланс від­ʼємний у звʼязку з утворе­н­ням сніг. покриву та пере­важа­н­ням тривалості ночі над днем.

У СРСР першу наук. моно­графію з А. написав М. Калитін (один із засн. А.). Дослідже­н­ня з теор. про­блем А., роз­рахунків соняч. по­стійної, енергет. потоків прямої, роз­сіяної та сумарної радіації на різних широтах Землі виконав К. Кондратьєв. Роз­робляються нові кон­струкції актинометр. апаратури, методи спец. польових і стандарт. актинометр. досліджень, а також методики практ. опрацюва­н­ня одержаних матеріалів. В Україні спо­стереже­н­ня з А. виконував протягом 1889–96 метеоролог Р. Савельєв (у Києві й Севастополі). У 1920–37 спец. актинометр. дослідже­н­ня для потреб медицини й с.-г. виробництва здійснювали О. Нічкевич (Київ) та М. Калитін (Ялта). Регулярні актинометр. спо­стереже­н­ня проводяться від 50-х рр. на метеорол. станціях. Ви­вче­н­ня радіац. режиму тер. країни дає змогу оцінити його можливі зміни під впливом госп. діяльності людини, ви­значити діапазони мінливості осн. радіац. потоків. Важливим роз­ділом сучас. досліджень з А. є уточне­н­ня добової та річ. мінливості потоків радіації залежно від режиму погоди, впливу складових частин радіац. і тепл. балансу зем. поверх­ні на погодні процеси й роз­виток рослин. покриву, виробле­н­ня рекомендацій щодо практ. викори­ста­н­ня енергет. ресурсів соняч. радіації. Важл. роз­ділом спец. досліджень з А. є роз­робка теор. схем і варіантів спец. установок для практ. викори­ста­н­ня енергії соняч. радіації. Актинометр. дослідже­н­ня в Україні ведуться у кількох напрямах: кліматичні й мікрокліматичні, агрометеорол., охорона довкі­л­ля, меліорація та ін. Практ. й теор. роз­робки цих напрямів здійснюють Укр. н.-д. гід­ро­метеорол. ін­ститут, Ін­ститут фізіології рослин і генетики НАНУ, Київ. та Харків. університети. Матеріали актинометр. досліджень використовуються для енергет. роз­рахунків під час аналізу природ. процесів і для одержа­н­ня кількіс. показників зміни про­зорості атмо­сфери та радіац. властивостей зем. поверх­ні під впливом госп. діяльності людини.

Завантажити статтю