Акуленко Валерій Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Акуленко Валерій Вікторович

АКУ́ЛЕНКО Валерій Вікторович (29. 07. 1925, Харків – 20. 07. 2007, Київ) – мовознавець. Д-р філол. н. (1973), проф. (1974). Чл.-кор. НАНУ (1988). Засл. діяч н. і т. України (1998). Закін. Харків. ун-т (1948) і Харків. пед. ін-т іноз. мов (1948). Працював у Харків. інж.-екон. ін-ті (1948–55); 1955–63 – зав. каф. англ. мови, 1963–81 – зав. каф. заг. та приклад. мовознавства Харків. ун-ту. 1977–79 – радник міністра освіти Куби та дир. Гаван. філії Ін-ту рос. мови. Від 1981 – зав. каф. іноз. мов АН УРСР, від 1990 – кер. Центру наук. дослідж. та викладання іноз. мов АН УРСР; від 1998 – також ректор Київ. ін-ту перекладачів. Наук. дослідж. – заг. та типолого-зіставне мовознавство, функціон. лінгвістика, германістика, славістика, мовні контакти. Розробив концепцію інтерлінгвіст. відповідностей у мовах світу, насамперед у мовах амер.-європ. ареалу. В 1975–91 – постійний представник СРСР у термінолог. ком-ті Міжнар. стандартизац. орг-ції (ISO ТС–37).

Пр.: Англо-русский и русско-английский словарь «ложных друзей переводчика». Москва, 1969 (співавт.); О преодолении языкового барьера // Будущее науки. Москва, 1970. Вып. 4; Вопросы интернационализации словарного состава языка. Х., 1972; Breve introductión histуrica a la lingüística. Havana, 1979; Интернациональные элементы в лексике и терминологии. Х., 1980 (відп. ред. та співавт.); Категория количества в современных европейских языках. К., 1990 (відп. ред. та cпівавт.); Українська мова в європейському контексті // Мовознавство. 1998. № 2/3.

Н. І. Сукаленко

Стаття оновлена: 2016