Акціонерне право

Визначення і загальна характеристика

АКЦІОНЕ́РНЕ ПРА́ВО — під­галузь господарського (під­приємницького чи комерційного) права, що регулює акціонерні від­носини щодо створе­н­ня, функціонува­н­ня та припине­н­ня діяльності акціонерних товариств. Роз­різняють дві категорії акц. від­носин: внутрішні або корпоративні, що складаються всередині АТ, і зовнішні, що виникають між АТ та ін. субʼєктами права. Нормат. основою А. п. є акціонерне законодавство (А. з.), що складається з нормат. актів, регулюва­н­ня акц. правовід­носин. Виникне­н­ня і становле­н­ня АТ як форми провадже­н­ня під­приємн. діяльності зумовлено роз­витком ринк. від­носин. Появу перших АТ більшість їх дослідників від­носить до кін. 16 — поч. 17 ст., коли бурхл. роз­витку набула морська торгівля країн Зх. Європи з Індією, Новим Світом, Африкою, Росією. Найбільш ві­домі дві Ост-Індські компанії — гол­ландська та англійська. Перша виникла 1594 і складалася з 10-ти, а згодом — з 18-ти учасників. На базі цієї та декількох ін. компаній з ініціативи уряду 1602 була створ. обʼ­єд­нана Гол­ланд. Ост-Індська компанія, в процесі функціонува­н­ня якої склалися осн. риси АТ: поділ капіталу на певну кількість часток рівної номінал. вартості, що почали іменуватися акціями; за­провадже­н­ня вільного від­чуже­н­ня акцій; учасник компанії іменувався спочатку акціоністом, а згодом — акціонером і наділявся правом вільного виходу з компанії; упр. справами компанії спочатку здійснювалося директорами камер, що при­значалися урядом, а згодом — заг. зборами акціонерів та виконав. органом, що обирався і був підзвітний цим зборам; 1604 (за ін. даними — 1609) компанія започаткувала виплату дивідендів.

Англ. Ост-Індська компанія була створ. більше з приватної, ніж урядової, ініціативи з метою проти­стоя­н­ня гол­ланд. конкуренції, її акц. капітал становив 1 млн фунтів стерлінґів і поділявся на акції номінал. вартістю спочатку 50, а згодом 100 фунтів стерлінґів; право участі в компанії мали лише англійці; упр. здійснювалося за допомогою заг. зборів (вищий орган) і виконав. органу — директорів, що обиралися заг. зборами; право участі в упр. справами компанії повʼязувалося із значним майновим цензом (право голосу на заг. зборах забезпечувало володі­н­ня акціями на суму в 500 фунтів стерлінґів, а право бути обраним в директори — 2 тис. фунтів стерлінґів).

Перші АТ (компанії) створювалися в до­звільному порядку за ріше­н­ням уряду, який наділяв кожну з компаній певними привілеями. Формува­н­ня А. з. було повʼязане із мас. зло­вжива­н­нями засновників, які використовували форму АТ для акумулюва­н­ня значних за роз­мірами капіталів (за рахунок залуче­н­ня коштів числен. під­писувачів на акції) з метою викори­ста­н­ня у власних цілях. У звʼязку з цим одним з перших актів А. з. в Англії став у 1720 Закон «Про бульбашкові компанії» (Buble Act), який заборонив усі акц. компанії, «створені на шкоду та ро­зорі­н­ня добрих під­даних її величності». У 18 — 1-й пол. 19 ст. не лише в Англії, але й в ін. країнах проводилось жорстке держ. регулюва­н­ня акц. справи, що, однак, не ліквідувало усі зло­вжива­н­ня з боку засновників. У 2-й пол. 19 — на поч. 20 ст. від­булася демократизація А. з.: за­проваджено обмежену від­повід­альність акціонерів за негативні результати діяльності товариства; на зміну до­звільному порядку їх створе­н­ня приходить нормат.-явочний. Протягом 20 ст. (зокрема в 60-х рр.) від­булося реформува­н­ня А. з. в усіх країнах, де використовується ця організац.-правова форма під­приємництва, з метою забезпече­н­ня захисту публіч. інтересів у процесі створе­н­ня, функціонува­н­ня та припине­н­ня діяльності АТ.

В Україні поява АТ була повʼязана, як і в ін. країнах, з бурхл. роз­витком ринк. від­носин. Через роз­ʼ­єд­наність укр. земель, які пере­бували під юрисдикцією різних держав — Австро-Угорщини (а після її роз­паду — Чехо-Словач­чини), Польщі, Румунії, Рос. імперії (а згодом — СРСР) правове становище АТ ви­значалося законодавством цих держав. Однак доля акц. форми під­приємн. діяльності в СРСР була досить драматичною: після жовтня 1917 АТ були ліквідовані, а їх майно — націоналізоване; в період НЕПу, з метою від­будови зруйнованого нар. господарства, тимчасово було від­роджено ринк. форми господарюва­н­ня, зокрема й АТ; із заверше­н­ням формува­н­ня у 2-й пол. 20-х рр. 20 ст. планово-роз­поділ. економіки АТ в СРСР зберігалися лише у сфері здійсне­н­ня зовн.-екон. діяльності за участю і під контролем держави; від­родже­н­ня АТ почалося із прийня­т­тям РМ СРСР по­станови від 19 червня 1990, якою було затвердж. Положе­н­ня про акціонерні товариства та товариства з обмеженою від­повід­альністю.

А. з. України почало формуватися від 1991 і складається з низки нормативних актів, зокрема Законів України: від 19 вересня 1991 «Про господарські товариства», від 18 червня 1991 «Про цінні папери і фондову біржу», від 30 жовтня 1996 «Про державне регулюва­н­ня ринку цін­них паперів в Україні», від 10 грудня 1997 «Про Національну депозитарну систему та особливості електрон­ного обігу цін­них паперів в Україні» та ін. Формува­н­ня А. з. в Україні зумовлене за­провадже­н­ням у вітчизн. економіку ринк. від­носин з адекватними їм організац.-правовими формами господарюва­н­ня, однією з яких є АТ.

Широке викори­ста­н­ня акц. форми госп. (під­приємн.) діяльності зумовлено числен. позитив. рисами, які притаман­ні АТ: легкість створе­н­ня значного за роз­мірами капіталу; обмеженість ризику акціонера роз­міром сплачених за акції коштів, що сприяє залучен­ню до них значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів; стабільність майнової бази АТ, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з АТ (це від­бувається шляхом від­чуже­н­ня акцій ін. особам, що не веде до зменше­н­ня майнової бази товариства); можливість для засновників вибору одного з 2-х видів АТ — від­критого, що створюється шляхом під­писки на акції, і акції якого вільно продаються та купуються, і закритого — акції якого роз­поділяються лише між засновниками товариства і не можуть продаватися-купуватися на фондовій біржі; необовʼязковість персон. участі акціонерів в діяльності АТ, що полегшує участь в ньому і від­повід­но залучає нових акціонерів та їх кошти; можливість залуче­н­ня до участі у ВАТ широких верств насел. і від­повід­но роз­поділу прибутку АТ між ними; можливість за­стосува­н­ня в різних сферах нар. господарства (в промисловості, с. госп-ві, у сфері банків., страхової, інвестиц. діяльності тощо) та в усіх секторах економіки — держ., комунал., приватно-колективному, а також змішаних АТ; викори­ста­н­ня форми АТ в процесі роз­державле­н­ня і приватизації; можливість здійсне­н­ня контролю над АТ завдяки володін­ню контрол. пакетом акцій (для стратег. інвестора), не витрачаючи кошти на при­дба­н­ня всього майна товариства. Водночас для АТ характерні й негативні риси: складність і тривалість (особливо для ВАТ) створе­н­ня; значні вимоги до мін. роз­міру та складність зміни статут. фонду; ігнорува­н­ня інтересів дріб. акціонерів (меншості); можливість формува­н­ня виконав. органу з на­йманих працівників і необовʼязковість персон. участі в них акціонерів зумовлює від­чуже­н­ня остан­ніх від упр. АТ; складність упр. АТ і контролю за його виконав. органом з боку акціонерів, що повʼязано з наявністю цілої системи органів (заг. зборів акціонерів, правлі­н­ня, спо­стереж. ради, ревізій. комісії); можливість зло­вживань з боку засновників у звʼязку з легкістю акумулюва­н­ня коштів; тяжі­н­ня до монополізму; можливість здійсне­н­ня контролю над АТ завдяки володін­ню контрол. пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду АТ та його акціонерам. Наявність у акц. форми господарюва­н­ня негатив. рис зумовлює знач. рівень держ. регулюва­н­ня акц. від­носин з метою захисту сусп. інтересів (дріб. акціонерів, кредиторів, споживачів, облігаціонерів АТ).

О. М. Він­ник

Завантажити статтю