АЛА́БІН Віктор Григорович (27. 02. 1927, Хабаровськ, РФ — 16. 10. 1998, Харків) — тренер, педагог. Доктор педагогічних наук (1994), професор (1985). Заслужений тренер Білоруської РСР (1971). Суддя всесоюз. категорії з легкої атлетики (1966). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Центр. ін­ститут фізичної культури в Москві (1949). Працював дир. Благовіщен. спорт. школи молоді (1949–50); завідувач кафедри фіз. вихова­н­ня Благовіщен. с.-г. ін­ституту (1950–53); викл. фізичної культури Челябін. політех. ін­ституту (1955–61 і 1963–66), Волгогр. ін­ституту фізичної культури (1961– 63); Мінського радіотех. ін­ституту (1966–69 і 1972–78); завідувач кафедри легкої атлетики Білорус. ін­ституту фізичної культури (Мінськ, 1969–72 і 1983–89); завідувач кафедри фіз. вихова­н­ня і спорту Мінського пед. ін­ституту (1978–80); від 1989 — у Харків. ін­ституті фізичної культури: проректор з наукової роботи, професор кафедри легкої атлетики; від 1995 — завідувач кафедри олімп. та профес. спорту. Виховав плеяду чемпіонів СРСР та України. Його учні завоювали 18 золотих медалей з легкої атлетики на першостях СРСР, 105 (з них 73 — золоті) медалей — на різних між­народних змага­н­нях. Керівник служби інформації на Олімпійських іграх у Москві (1980). Був диктором багатьох спорт. про­грам з легкої атлетики на чемпіонатах СРСР, Європи, світу, Олімпійських іграх (Москва, 1980).