Албанія, Республіка Албанія

АЛБА́НІЯ, Республіка Албанія (Shqipёria, Republika e Shqipёrisё) — держава у пів­ден­но-західній частині Балканського пів­острова. Площа 28,7 тис. км². Межує з Сербією та Чорногорією — на Пн. і Пн. Сх., Македонією — на Сх. та Грецією — на Пд. Сх. і Пд. Із Зх. омивається Адріатич., з Пд. Зх. — Іоніч. морями. Столиця — Тирана (300 тис. осіб). Найбільші міста: Дур­рес, Ельбасан, Вльора. Адм. поділ — 35 округів (рет), 314 локалітетів, 43 муніципалітети. Населе­н­ня 3,362 млн осіб (2000): 95 % його складають етнічні албанці, 3 % — греки та 2 % — інші нац. меншини, серед яких — волохи, цигани, серби, болгари. Віро­сповіда­н­ня: мусульмани — 70 %, албан. православні християни — 20 %, католики — 10 %. Держ. мова — албанська. Поверх­ня пере­важно гориста: на Пн. — Пн.-Албанські Альпи (вис. до 2692 м), на Пд. — Пд.-Албанські Альпи, між ними — Центр. масив, уздовж узбереж­жя — приморська низовина. Клімат серед­земноморський, середня температура січ. +8, +9 °С, лип. +24 °С. Річки гірського типу, на сх. кордоні — великі оз. Охридське, Преспа. Широколистяні ліси, на узбереж­жі — вічнозелені, субтропічні. На поч. нашої ери тер. сучас. А. завоював Рим, поділивши її між 3-ма рим. провінціями: Далмацією, Македонією та Епіром. На­прикінці 4 ст. А. під­корили серби. У 9–14 ст. країна стала ареною боротьби між Візантією, сицилій. королями та місц. феодалами. У 14 ст. протягом кількох років А. була в складі держави серб. короля С. Душана. Після його смерті країна роз­палася на кілька фе­одальних князівств. У серед. 15 ст. А. захоплюють турки, які панували тут 450 р. 28 листопада 1912 проголошено держ. незалежність А. Повністю самост. А. стала 1919. У 1939 А. окупувала фашист. Італія, у 1943 — фашист. Німеч­чина. В листопаді 1944 в результаті нац.-визв. боротьби, яку очолили Комуніст. партія А. і Нар.-визв. армія, незалежність А. від­новлено. 11 січня 1946 А. проголошено Нар. Респ. Від 28 грудня 1976 до травня 1991 — Нар. Соціаліст. Респ. Албанія. У березні 1991 в А. від­булися перші демократ. парламент. вибори, на яких Албан. партія праці (колиш. Комуніст.) на чолі з Р. Алією отримала 70 % голосів виборців. У березні 1992 в А. від­булися до­строк. парламент. вибори, на яких пере­могла Демократ. партія Албанії (62 %) на чолі з С. Берішею, який став першим президентом країни. Позачерг. парламент. вибори у червні– липні 1997, спричинені соц. вибухом на поч. того ж року, привели до влади Албан. соціаліст. партію (АСП) та пʼять її коаліц. партнерів, які мають у парламенті кваліфіковану більшість — 110 місць із 155. А. — парламент. республіка. Вищий орган держ. влади — Нар. збори Респ. Албанії. Глава держави — президент, якого обирають Нар. збори на 5-річ. термін. Вищий законодав. орган — Нар. збори, які обираються на 4 р. Вищий виконав. орган — Рада Міністрів, яку формують Нар. збори. Голову РМ при­значає президент. АСП засн. 8 листопада 1941. До листопада 1948 мала назву Комуніст. партія Албанії, 1948–91 — Албан. партія праці. Албан. аграрну партію (ААП) засн. у лютому 1994, у парламенті входить до коаліції, яку очолює АСП. Демократ. партію Албанії (ДПА) засн. у грудні 1990. У результаті позачерг. виборів 1997 пере­йшла в опозицію. Є також Албан. ліберал. партія, Албан. респ. партія, С.-д. партія, Союз правих сил. А. — найбідніша країна Європи. У структурі економіки пере­важає екс­тенсивне с. госп-во. Провід­на галузь — вівчарство. Культивують овочі, фрукти, зернові, олійні, цитрус. культури, тютюн, вино­град. Роз­вивається також тварин­ництво, особливо у гірських р-нах. Типи с.-г. під­приємств — ко­оперативи і держгоспи. У структурі індустрії пере­важає гірничодобувна галузь, також діють невеликі під­приємства нафтоперероб., металург., маш.-буд., хім., деревооб­роб., харч. і легкої промисловості. ВНП складає 5 млрд дол. США (1998). Структура ВНП за галузями: с. госп-во — 56 %, індустрія — 21 %, обслуговува­н­ня — 23 %. Гол. торг. партнери — Італія, Греція, Німеч­чина, Бельгія, США. Екс­портує руди металів, нафто­продукти, електро­енергію, вироби легкої промисловості, продукцію с. господарства. Обсяг екс­порту складає 212 млн дол. США (1998). Імпортує машини, устаткува­н­ня, прокат, засоби транс­порту, продукти с. господарства. Обсяг імпорту — 791 млн дол. США (1998). Пріоритет. напрямом екон. політики проголошено спів­працю зі США і країнами Зх. Європи. Найві­доміші діячі культури та мистецтва А.: поети — І. де Рада, Ф. Налі; прозаїки — А. Чаюпі, Н. Меди, Ш. Мусаран, В. Хокона; художники — С. Дзеґа, С. Рота, С. Кацелі, В. Міо, Н. Зайні; скульптори — Я. Пачо, А. Мано, О. Паскалі. У Тирані — музей нац. культури, музей природничої історії, істор. музей, музей археології, картин­на галерея, з памʼяток архітектури — мечеть Етем Віявши (поч. 19 ст.). У Дур­ресі — залишки візант. і венеціан. фортець. В Ельбасані — фортеця 15 ст., у якій міститься музей. У Корчі — мечеть 15 ст.

Літ. звʼязки А. з Україною простежуються від 16 ст., коли в укр. літописній, полеміч. і проповід­ниц. літературі зʼявляються перші згадки про А. та її нац. героя Скандербеґа. Згодом поширен­ню ві­домостей про А. сприяли Я. Козельський, О. Сомов, М. Маркевич, Ю. Федькович, С. Воробкевич, М. Старицький. 1914 І. Франко з книги Й. Гана «Грецькі й албанські казки» (1864) пере­клав під заг. на­звою «Із албанських народних пісень» нар. балади «Димитрій і Анжеліна», «Кон­стантин і Герентина» (обидві ви­дані 1959), істор. пісню «Смерть Скандербеґа» (1941). Албан. тематика присутня у творах Б. Чалого («Сади в Албанії», 1949), І. Гончаренка («Дунайська поема», 1953), А. Малишка, О. Під­сухи, Б. Степанюка, С. Крижанівського та ін. А. Кацнельсон та О. Новицький пере­кладали твори албан. фольклору та поезію В. Левоня, Т. Печі, Д. Лека, Д. Бубані та ін. Албан. прозу пере­кладали Л. Смілянський, А. Шиян, В. Стружинський, Р. Кочі, М. Пелашенко, К. Скрипченко, І. Михайленко та ін. У перекл. опубл. «Албанські оповіда­н­ня» (К., 1954), повість і оповіда­н­ня Ф. Гʼяти «Вода спить, ворог не спить» (К., 1954) та «Жовті води» («Всесвіт», 1960, № 1); повість С. Джаї «Пʼять листів (Правдива історія)» (К., 1958), романи С. Спас­се «Афердіта повернулася в село» (К., 1961) та К. Буджелі «Королівський кінь і нові вершники» («Всесвіт», 1961, № 6). Короткі огляди ви­дань худож. літ-ри в А. вміщував «Всесвіт» (1958, № 1; 1959, № 4, 11). 1949 в Тирані побачила світ антологія укр. літ-ри, до якої уві­йшли твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, Панаса Мирного, С. Васильченка, Ю. Яновського, П. Панча, Н. Рибака, Л. Смілянського та ін. 13 січня 1993 по­стійні пред­ставники України та Респ. А. при ООН у Нью-Йорку під­писали Спільне комюніке про встановле­н­ня дипломат. від­носин. 21–22 жовтня 1997 албан. міністр закордон. справ П. Міло взяв участь у нараді міністрів закордон. справ країн-членів Чорномор. екон. спів­товариства (Київ). На території України проживає нечислен­на албан. меншина. У Бол­град. р-ні Одес. обл. діє товариство албанців «Rilindja» («Від­родже­н­ня»). У жовт. 1996 воно було ініціатором проведе­н­ня фестивалю албан. культури у с. Жовтневе цього р-ну, де мешкають понад 1700 етніч. албанців.

Літ.: Лєснов М. Сучасна Албанія. К., 1948; Луи Г. Албания: физ.-геогр. обзор / Пер. с нем. Москва, 1948; Джеджула К. О. Албанія — народна республіка. К., 1949; Попов П. М. Албанія в російській та українській літературах 15–20 ст. К., 1959; Миткевич Г. Н. Албания: по пути пере­мен. Москва, 1991; Краткая история Албании: С древнейших времен до наших дней. Москва, 1992; Улунян А. А. Албания после ком­мунизма (1985–1997 годы) // Обществ. науки и современ­ность. 1997. № 4.

Н. Л. Яковенко, Б. І. Канцелярук

Завантажити статтю