Албанія, Республіка Албанія

АЛБА́НІЯ, Республіка Албанія (Shqipёria, Republika e Shqipёrisё) — держава у південно-західній частині Балканського півострова. Площа 28,7 тис. км². Межує з Сербією та Чорногорією — на Пн. і Пн. Сх., Македонією — на Сх. та Грецією — на Пд. Сх. і Пд. Із Зх. омивається Адріатич., з Пд. Зх. — Іоніч. морями. Столиця — Тирана (300 тис. осіб). Найбільші міста: Дуррес, Ельбасан, Вльора. Адм. поділ — 35 округів (рет), 314 локалітетів, 43 муніципалітети. Населення 3,362 млн осіб (2000): 95 % його складають етнічні албанці, 3 % — греки та 2 % — інші нац. меншини, серед яких — волохи, цигани, серби, болгари. Віросповідання: мусульмани — 70 %, албан. православні християни — 20 %, католики — 10 %. Держ. мова — албанська. Поверхня переважно гориста: на Пн. — Пн.-Албанські Альпи (вис. до 2692 м), на Пд. — Пд.-Албанські Альпи, між ними — Центр. масив, уздовж узбережжя — приморська низовина. Клімат середземноморський, середня температура січ. +8, +9 °С, лип. +24 °С. Річки гірського типу, на сх. кордоні — великі оз. Охридське, Преспа. Широколистяні ліси, на узбережжі — вічнозелені, субтропічні. На поч. нашої ери тер. сучас. А. завоював Рим, поділивши її між 3-ма рим. провінціями: Далмацією, Македонією та Епіром. Наприкінці 4 ст. А. підкорили серби. У 9–14 ст. країна стала ареною боротьби між Візантією, сицилій. королями та місц. феодалами. У 14 ст. протягом кількох років А. була в складі держави серб. короля С. Душана. Після його смерті країна розпалася на кілька феодальних князівств. У серед. 15 ст. А. захоплюють турки, які панували тут 450 р. 28 листопада 1912 проголошено держ. незалежність А. Повністю самост. А. стала 1919. У 1939 А. окупувала фашист. Італія, у 1943 — фашист. Німеччина. В листопаді 1944 в результаті нац.-визв. боротьби, яку очолили Комуніст. партія А. і Нар.-визв. армія, незалежність А. відновлено. 11 січня 1946 А. проголошено Нар. Респ. Від 28 грудня 1976 до травня 1991 — Нар. Соціаліст. Респ. Албанія. У березні 1991 в А. відбулися перші демократ. парламент. вибори, на яких Албан. партія праці (колиш. Комуніст.) на чолі з Р. Алією отримала 70 % голосів виборців. У березні 1992 в А. відбулися дострок. парламент. вибори, на яких перемогла Демократ. партія Албанії (62 %) на чолі з С. Берішею, який став першим президентом країни. Позачерг. парламент. вибори у червні– липні 1997, спричинені соц. вибухом на поч. того ж року, привели до влади Албан. соціаліст. партію (АСП) та п’ять її коаліц. партнерів, які мають у парламенті кваліфіковану більшість — 110 місць із 155. А. — парламент. республіка. Вищий орган держ. влади — Нар. збори Респ. Албанії. Глава держави — президент, якого обирають Нар. збори на 5-річ. термін. Вищий законодав. орган — Нар. збори, які обираються на 4 р. Вищий виконав. орган — Рада Міністрів, яку формують Нар. збори. Голову РМ призначає президент. АСП засн. 8 листопада 1941. До листопада 1948 мала назву Комуніст. партія Албанії, 1948–91 — Албан. партія праці. Албан. аграрну партію (ААП) засн. у лютому 1994, у парламенті входить до коаліції, яку очолює АСП. Демократ. партію Албанії (ДПА) засн. у грудні 1990. У результаті позачерг. виборів 1997 перейшла в опозицію. Є також Албан. ліберал. партія, Албан. респ. партія, С.-д. партія, Союз правих сил. А. — найбідніша країна Європи. У структурі економіки переважає екстенсивне с. госп-во. Провідна галузь — вівчарство. Культивують овочі, фрукти, зернові, олійні, цитрус. культури, тютюн, виноград. Розвивається також тваринництво, особливо у гірських р-нах. Типи с.-г. підприємств — кооперативи і держгоспи. У структурі індустрії переважає гірничодобувна галузь, також діють невеликі підприємства нафтоперероб., металург., маш.-буд., хім., деревооброб., харч. і легкої промисловості. ВНП складає 5 млрд дол. США (1998). Структура ВНП за галузями: с. госп-во — 56 %, індустрія — 21 %, обслуговування — 23 %. Гол. торг. партнери — Італія, Греція, Німеччина, Бельгія, США. Експортує руди металів, нафтопродукти, електроенергію, вироби легкої промисловості, продукцію с. господарства. Обсяг експорту складає 212 млн дол. США (1998). Імпортує машини, устаткування, прокат, засоби транспорту, продукти с. господарства. Обсяг імпорту — 791 млн дол. США (1998). Пріоритет. напрямом екон. політики проголошено співпрацю зі США і країнами Зх. Європи. Найвідоміші діячі культури та мистецтва А.: поети — І. де Рада, Ф. Налі; прозаїки — А. Чаюпі, Н. Меди, Ш. Мусаран, В. Хокона; художники — С. Дзеґа, С. Рота, С. Кацелі, В. Міо, Н. Зайні; скульптори — Я. Пачо, А. Мано, О. Паскалі. У Тирані — музей нац. культури, музей природничої історії, істор. музей, музей археології, картинна галерея, з пам’яток архітектури — мечеть Етем Віявши (поч. 19 ст.). У Дурресі — залишки візант. і венеціан. фортець. В Ельбасані — фортеця 15 ст., у якій міститься музей. У Корчі — мечеть 15 ст.

Літ. зв’язки А. з Україною простежуються від 16 ст., коли в укр. літописній, полеміч. і проповідниц. літературі з’являються перші згадки про А. та її нац. героя Скандербеґа. Згодом поширенню відомостей про А. сприяли Я. Козельський, О. Сомов, М. Маркевич, Ю. Федькович, С. Воробкевич, М. Старицький. 1914 І. Франко з книги Й. Гана «Грецькі й албанські казки» (1864) переклав під заг. назвою «Із албанських народних пісень» нар. балади «Димитрій і Анжеліна», «Константин і Герентина» (обидві видані 1959), істор. пісню «Смерть Скандербеґа» (1941). Албан. тематика присутня у творах Б. Чалого («Сади в Албанії», 1949), І. Гончаренка («Дунайська поема», 1953), А. Малишка, О. Підсухи, Б. Степанюка, С. Крижанівського та ін. А. Кацнельсон та О. Новицький перекладали твори албан. фольклору та поезію В. Левоня, Т. Печі, Д. Лека, Д. Бубані та ін. Албан. прозу перекладали Л. Смілянський, А. Шиян, В. Стружинський, Р. Кочі, М. Пелашенко, К. Скрипченко, І. Михайленко та ін. У перекл. опубл. «Албанські оповідання» (К., 1954), повість і оповідання Ф. Г’яти «Вода спить, ворог не спить» (К., 1954) та «Жовті води» («Всесвіт», 1960, № 1); повість С. Джаї «П’ять листів (Правдива історія)» (К., 1958), романи С. Спассе «Афердіта повернулася в село» (К., 1961) та К. Буджелі «Королівський кінь і нові вершники» («Всесвіт», 1961, № 6). Короткі огляди видань худож. літ-ри в А. вміщував «Всесвіт» (1958, № 1; 1959, № 4, 11). 1949 в Тирані побачила світ антологія укр. літ-ри, до якої увійшли твори Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, М. Бажана, Панаса Мирного, С. Васильченка, Ю. Яновського, П. Панча, Н. Рибака, Л. Смілянського та ін. 13 січня 1993 постійні представники України та Респ. А. при ООН у Нью-Йорку підписали Спільне комюніке про встановлення дипломат. відносин. 21–22 жовтня 1997 албан. міністр закордон. справ П. Міло взяв участь у нараді міністрів закордон. справ країн-членів Чорномор. екон. співтовариства (Київ). На території України проживає нечисленна албан. меншина. У Болград. р-ні Одес. обл. діє товариство албанців «Rilindja» («Відродження»). У жовт. 1996 воно було ініціатором проведення фестивалю албан. культури у с. Жовтневе цього р-ну, де мешкають понад 1700 етніч. албанців.

Завантажити статтю