Александров Олександр Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Александров Олександр Васильович

АЛЕКСА́НДРОВ Олександр Васильович (Александров Александр Васильевич; 01(13). 04. 1883, с. Плахіно, нині Рязан. обл., РФ – 08. 07. 1946, Берлін, похов. у Москві) – російський композитор, педагог і хоровий диригент. Нар. арт. СРСР (1937). Сталін. премії (1942, 1946). Д-р мистецтвознавства (1940), генерал-майор. Батько Б. Александрова. Закін. Моск. консерваторію (1913, кл. композиції; 1916, кл. співу), від 1918 – її викл. (від 1922 – проф.). Працював хормейстером Моск. камер. театру (1922–28), диригентом Держ. хор. капели (1926–30). 1928 створив і очолив Ансамбль пісні і танцю Рад. Армії (нині його імені), в репертуарі якого звучала і укр. музика. Автор музики держ. гімну СРСР (1943) та РФ (2000). А. належать обробка «Заповіту» Т. Шевченка на музику Г. Гладкого (1938) для чол. хору а капела та «Поема про Україну» («Шепчу шевченковские строки...», слова О. Количева, 1943) для соліста й хору з оркестром, у якій використано мелодію пісні «Реве та стогне Дніпр широкий» Д. Крижанівського, обробки укр. нар. пісень «Сусідка», «Розпрягайте, хлопці, коні», «Ой хмелю». Серед відомих пісень композитора – «Священная война» (слова В. Лебедєва-Кумача).

Літ.: Поляновский Г. А. Александр Васильевич Александров. Москва, 1983.

Л. І. Горенко-Баранівська

Стаття оновлена: 2001