Александрович Степан Гусейнович

Визначення і загальна характеристика

АЛЕКСАНДРО́ВИЧ Степан Гусейнович (Александровіч Сцяпан Хусейнавіч; 15. 12. 1921, с-ще Копиль, нині смт Мінської обл. — 01. 05. 1986, Мінськ) — білоруський письмен­ник, літературо­знавець і критик. Учасник 2-ї світової війни. Доктор філологічних наук (1972), чл. СП Білорусії (1955). Закін. Білорус. університет (Мінськ, 1950). Викл. білорус. мови і літ-ри у серед. школах. (1944–58); н. с. Ін­ституту літ-ри АН Білоруської РСР (1958–63); доцент (1963–74), професор (1974–86) Білорус. університету. Літ. працю роз­почав у 1946 (критичні стат­ті, крає­знавчі нариси). Видав книги крає­знав. і біогр. нарисів про білорус. письмен­ників Янку Купалу, М. Бог­дановича, Ц. Гартного, К. Чорного та ін.: «Незабыўнымі сцежкамі» (1959, доповн. вид. — 1962), «Па слядах паэтычнай легенды» (1965), «Тут зямля такая» (1974), «Вальнадумца з-пад Нясвіжа Аляксандр Незабытоўскі» (1975). Автор повістей про життя Якуба Коласа «Ад роднае зямлі» (1962), «На шырокі прастор» (1972), «Крыжавыя дарогі» (1985), а також повісті про героїзм білорус. народу в роки 2-ї світової війни «Далёкія зарніцы» (1967). Збірки літ.-критич. статей: «Старонкі братняй дружбы» (1960; до цієї зб. уві­йшли стат­ті про Янку Купалу як пере­кладача творів Т. Шевченка та про звʼязки укр. поета з Білорусією), «Гісторыя і сучаснасць» (1968), «Кнігі і людзі» (1976), «Слова — багац­це» (1981), моно­графія «Пуцявіны роднага слова» (1981). Спів­автор «Гісторыі беларускай савецкай літаратуры» (1964). Під­готував до ви­да­н­ня творчу спадщину білорус. письмен­ників Ф. Богушевича («Творы», 1967), А. Па­вловича («Вы­бранае», 1975), Цьотки (Алоїзи Пашкевич) («Творы», 1976), К. Каганця («Творы», 1979). Укладач навч. посібника «Беларуская літаратура ХІХ — пачатку ХХ ст. Хрэстаматыя крытычных матэрыялаў» (1978; спів­авт.). Усі твори та праці А. ви­дані в Мінську.

Г. П. Пів­торак

Завантажити статтю