Александрочкін Юрій Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Александрочкін Юрій Михайлович

АЛЕКСА́НДРОЧКІН Юрій Михайлович (27. 01. 1937, м. Сталінград, нині Волгоград, РФ) – художник театру, живописець. Чл. НСХУ (1974). Закін. живопис. ф-т театр.-декор. відділ. Харків. худож. ін-ту (1964, майстерня Б. Косарева). Працював художником-постановником Сум. обл. укр. муз.-драм. театру (1964–66), художником Сум. худож.-вироб. майстерні Худож. фонду України (1965–98). Від 1998 – на пенсії. Осн. жанри живопису А. – пейзаж і натюрморт. Невибагливість мотиву компенсується ретельно розробленою колорист. гамою. Також створює символічні композиції. Брав участь у всесоюз. (1983), респ. (1971–74, 1984), зарубіж. (1991, 1999, м. Целле, Німеччина) ви-ставках. Персон. – 1997 у Сумах. Твори зберігаються в Сум. ХМ, Курс. картин. галереї, Музеї Лесі Українки (м. Ковель Волин. обл.), картин. галереях м. Враща (Болгарія), м. Целле. Роботи в театрі: «Фауст і смерть» О. Левади (ескіз декорацій, 1972), «Людина живе тільки раз» В. Маклакова (декорації, 1974); вистави: «Тополенька моя у червоній хустинці» Ч. Айтматова, «Снігова королева» Є. Шварца (обидві – 1965), «Зачарований вітряк» М. Стельмаха (1966), «Назар Стодоля» Т. Шевченка (1973), «Передвісники» А. Шияна і Ю. Збанацького (1974), «Зірки на ранковому небі» О. Галіна (1986).

Тв.: графіка – серії «Партизани Сумщини», «Розвідники», «Командир роти автоматників» (усі – 1973); живопис – «Партизани Сумщини» (1975), «Після бою» (1979), «Три богатирі (С. Ковпак, С. Руднєв, Г. Базима під час партизанського рейду)» (1983), «Перший трактор» (1984), «Наближення осені» (1991), «Тихий вечір» (1999).

С. І. Побожій

Стаття оновлена: 2001