АЛЕКСЄ́ЄВА Людмила Михайлівна (Славинська; 20. 07. 1927, м. Євпаторія, нині АР Крим — 08. 12. 2018, Москва) — історик, публіцист, правозахисник. Закін. істор. факультет Моск. університету (1950). Навч. в аспірантурі Моск. екон.-статист. ін­ституту (1953–56). Працювала викл. в одному з моск. ремісн. училищ (1950–53); наук. ред. у видавництві «Наука» (1959–68); Ін­ституті наук. інформації із сусп. наук АН СРСР (1970–77). Від 1956 квартира А. стала місцем зборів моск. інтелігенції, зберіга­н­ня і пошире­н­ня «самвидаву». Від 1965 А. — активна учасниця правозахис. руху, одна з ініціаторів створе­н­ня неофіц. «Червоного Хреста», який збирав матер. допомогу для політвʼязнів. За участь у кампанії проти увʼязне­н­ня О. Гінзбурга та Ю. Галанскова і під­писан­ні петиції на їх захист А. звільнено з роботи й виключено з КПРС. 1968–72 — друкарка «самвидавного» бюл. «Хроника текущих событий». Під­тримувала звʼязки з укр. групою помічників «Хроники», перед­рукувала рукопис спогадів А. Марченка «Мои показания», «Размышления» А. Сахарова та ін. Під­писала низку правозахис. документів. 1976 вві­йшла до Моск. гельсин. групи, стала її актив. членом. 1977 виїхала до США, була пред­ставником Моск. та консультантом Амер. гельсин. групи і Амер. комісії з без­пеки та спів­робітництва в Європі, працювала на радіо­станціях «Свобода» і «Голос Америки». Автор кн. «История инакомыслия в СССР. Новейший период» (Бенсон, 1984), що була пере­клад. англ. мовою (Мідлтон, 1985) та пере­ви­дана російською мовою (Вільнюс; Москва, 1992). У 1993 повернулася до РФ. Від 1996 — голова від­новленої Моск. гельсин. групи, від 1998 — президент Між­нар. гельсин. федерації, чл. виконкому надзірної ради ін­ституту «Від­крите су­спільство» (Росія).