Комісія історії українського права ВУАН - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комісія історії українського права ВУАН

КОМІ́СІЯ ІСТО́РІЇ УКРАЇ́НСЬКОГО ПРА́ВА ВУАН Засн. 1919 з ініціативи Ф. Тарановського (який її і очолив) як Постійна комісія по виучуванню зх.-руського та укр. права УАН, від 1931 – К. і. у. п. ВУАН. Окрім Ф. Тарановського, до першого складу комісії входили Д. Багалій, О. Левицький, Б. Кістяківський, А. Кримський, С. Гогель, В. Мод­залевський, І. Каманін, (керівничий над працями) та В. Новицький (секр.). Від липня 1919 комісія фактично перестала засідати, у травні 1920 офіційно припинила діяльність. Від липня 1920 її очолював М. Василенко. Завдяки його зусиллям у січні 1921 комісія відновила регулярні засідання, які продовжувалися до травня 1933. До другого складу комісії в різні роки входили О. Малиновський (1926–32), О. Слабченко (1926–30), М. Максимейко (від 1925), В. Щербина (1920–24), С. Іваницький-Василенко (1920–33), Л. Окіншевич (1921–33), І. Черкаський (1921–33), І. Балінський (1921–27), С. Борисенок (1922–34), Г. Попов (1922–30), О. Добров (1925–31), В. Новицький (1925–32), М. Тищенко (1925–33), О. Юрченко (1926–31), В. Рома­новський (1926–31), В. Барвінський (1926–30), В. Отамановський (1926–30), В. Гришко (1928–34). Також у комісії працювали П. Бонташ (1920–23), І. Мінаков (1921–24), П. Смирнов (1921), О. Орищенко (1923–24), М. Мас­леників (1923–24), Є. Шманкевич (1925–27); на правах асп., а зго­дом н. с., – П. Сосенко (1926–33). У вересні 1923 – листопаді 1924, під час перебування М. Ва­си­лен­ка під вартою у зв’язку зі звинуваченням у приналежності до антирад. орг-ції «Київ. обл. центр дії» (див. «Київського обласного центру дії» Справа), на засідан­нях комісії головував І. Черкась­кий. Секр. другого складу: С. Іва­ницький-Василенко (1920–22), Л. Окіншевич (1922–30), В. Гриш­ко (1930–34). Спочатку всі співроб. працювали на оплачуваних штат. посадах, від 1922 – ли­ше С. Іваницький-Василенко та Л. Окін­шевич, а від 1930 – В. Гриш­ко. На засіданнях комісії (загалом – понад 300) обговорювали наук. доповіді її співробітників (здебільшого тексти майбут­ніх публікацій), окремі мето­дологічні проблеми, звіти про відрядження, практичні питання організації наук. досліджень. Осн. напрямом наук. діяльності першого складу комісії (1919–20) визначено підготовку до друку першоджерел укр. права (Статуту Великого князівства Литовського вид. 1588, документів укр. козац. судів 17–18 ст. тощо), другий склад комісії, не припиняючи роботу з видання першо­джерел, надавав перевагу працям аналіт. характеру. Офіц. орган – «Праці Комісії для виучу­вання історії західньо-руського та вкраїнського права» (1925–30). Загалом підготовлено 8, але видано лише 7 вип., причому наклад останнього знищено з ідеол. міркувань. Крім того, комісія підготувала й видала «Матеріали до історії українського права» (1-й том) за ред. М. Васи­ленка, опублікувала низку праць у «Записках Соціально-економічного відділу ВУАН», ж. «Укра­їна», ін. академ. (переважно юві­лей.) збірниках, фахових юрид. ж. «Вісник радянської юстиції» та «Червоне право». Заг. творча спадщина комісії складає бл. 180 праць, серед них найвагоміші – розвідки М. Василенка «Кремінецький ліцей і Університет св. Володимира» (1923), «Як ска­совано Литовського статута» (1926), «Конституція Пилипа Ор­лика» (1929); цикл статей М. Мак­симейка про Руську прав­ду (1926–29); нариси М. Слабченка з правових питань Запороз. Січі (1927–29); монографія Л. Окіншевича «Центральні уста­нови України-Гетьманщини XVII–XVIII ст.» (1929–30); монографія І. Черкаського «Громадський (копний) суд на Україні-Русі XVI–XVIII ст.» (1928); праця І. Балінського «Нариси з історії феодалізму та феодального права в Польщі, Литві та на Україні» (1926); дослідж. С. Іваницького-Василен­ка «Закон про опіку над недолітками в джерелах Магдебур­зького права й Гетьманщини» (1925). Ґрунтовні здобутки мала комісія у галузі юрид. археографії. У 1-му т. «Матеріалів до історії українського права» опубл. відомі пам’ятки вітчизн. права «Суд і розправа в правах малоросійських», «Процес краткий приказний», «Інструкція судам Данила Апостола», в ін. вид. – окремі акти періоду Гетьманщини, матеріали з історії Києва і Чернігівщини й ін. документи. М. Василенко і В. Романовський підготували також 2-й т. «Матеріалів...» (містив грамоти про надання Маґдебур. права укр. містам), однак на стадії друку його публікацію заборонено. Від поч. 1930-х рр. комісія працювала в умовах постій. тиску з боку влад. структур, що вимагали від науковців методол. переорієнтації і розгортання критики й самокритики своєї поперед. роботи, праці істор.-юрид. характеру майже не публікували. Нереалізов. залишилися задуми про видання багатотом. корпусу пам’яток укр. права (пропозиція М. Слабченка), курсу з історії укр. права (О. Малиновського), нарисів з історії дослідж. укр. права (незакінчена праця М. Ва­силенка), «Словника української юридичної старовини», матеріали до якого збирали під кер-вом І. Черкаського від 1925 (з часом втрачені) та ін. Комісію ліквідовано 1934 у зв’язку з реорганізацією ВУАН; її працівники увійшли до складу Кабінету рад. буд-ва і права при Президії ВУАН, який через кілька місяців теж припинив існування. У подальшому діяльність комісії неодноразово оцінювали як ідеологічно ворожу і науково безплідну, кількох її колиш. співроб. репре­совано. Наприкінці 1950-х рр. розпочато персон. реабілітацію репрес. співроб., у 1990-х рр. цю роботу завершено.

Літ.: див. Комісія для вивчення радян­ського права і будівництва ВУАН.

І. Б. Усенко

Стаття оновлена: 2014