Алексєєвський Володимир Петрович

АЛЕКСЄ́ЄВСЬКИЙ Володимир Петрович (07. 04. 1858, Новгород. губ., Росія — квітень 1916, Томськ, Росія) — математик, механік. Закін. гімназію у Ниж. Новгороді (1877), був студентом спочатку природо­знав. (1877–81), а потім матем. від­діл. фіз.-мат. факультету (1883–84) Харків. університету. Був змушений (через сімей. об­ставини) залишити університет. 1883–84 в ж. «Сообщения Харьков. матем. об-ва» ви­друкувано його перші наук. праці. 1884 екс­терном склав іспити на ступінь канд. матем. наук, а опубл. праці були зараховані як канд. дис. У 1885–91 викладав математику і механіку в харків. гімназіях та реал. училищі, 1887 отримав стипендію для під­готовки до професор. зва­н­ня в Харків. університеті. 1892 витримав іспит на ступінь магістра чистої математики, захистив дис. «Про функції, подібні до функції Гамма» (1893) і став приват-доцент університету. Від березня 1894 до листопада 1895 у Ляйпцизькому, Ґет­тінґен. та Париз. університетах слухав лекції ві­домих європ. математиків: С. Лі, Ф. Кляйна, Ш. Ерміта, Е. Пікара. Наук. роботи А. привернули увагу іноз. вчених і були опубл. на пропозицію С. Лі в Ляйпцизі. Після закордон. від­рядже­н­ня А. прийняв місце викл. гімназії у м. Старобільськ Харків. губ., нині Луган. обл. Професори Харків. університету не могли змиритися з тим, що молодий талановитий вчений залишив університет, і вже через рік домоглися його поверне­н­ня на матем. ф-т, однак лише після пʼятого зверне­н­ня вчених Міністерство затвердило А. на посаді екс­траординар. проф. університету (1904). А. залишався в Харкові до 1906, коли отримав при­значе­н­ня на каф. механіки Томського технол. ін­ституту, де й працював до кінця життя. У Харків. університеті А. вів напружену пед. роботу. Читав 12 осн. та спец. курсів: вища алгебра, диференц. числе­н­ня, інте­грува­н­ня функцій, теорія ви­значених інтегралів, теорія ейлерових інтегралів, теорія лінійних диференц. рівнянь зі змін­ними коефіцієнтами, варіаційне числе­н­ня, теорія скінчен­них різниць, теорія функцій комплекс. змін­ного, еліптичні функції, теорія чисел, заг. теорія поверхонь. Багато курсів його лекцій літо­графовано. Осн. напрями дослідж. А. — теорія диференц. рівнянь і теорія функцій. Узагальнив деякі результати О. Летникова та Вейлера з інте­грува­н­ня у скінчен. ви­гляді окремих спец. видів диференц. рівнянь. У праці «О функциях, подобных функции Гамма» («Сообщения Харьков. матем. об-ва», 1888–89, сер. 2, т. 1) увів і докладно ви­вчив спец. клас функцій, що містить у деяких випадках більш специф. види функцій, ніж роз­глянуті раніше К. Якобі, Ш. Ермітом і П. Апелем. Бельг. математик Бопен на­звав їх згодом «функціями Алексєєвського». Англ. математик Е. Барнс довів кілька теорем, які на­звав «теоремами Алексєєвського». З теорією функцій повʼязана і єдина геом. праця А. «Об определении длины в неевклидовой геометрии» («Сообщения Харьков. матем. об-ва», 1899, сер. 2, т. 6, № 1), що має філос. спрямованість. Це була перша праця з неевклідової геометрії, виконана в Харків. університеті.

Завантажити статтю