Алексєєвський Володимир Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Алексєєвський Володимир Петрович

АЛЕКСЄ́ЄВСЬКИЙ Володимир Петрович (07. 04. 1858, Новгород. губ., Росія – квітень 1916, Томськ, Росія) – математик, механік. Закін. г-зію у Ниж. Новгороді (1877), був студентом спочатку природознав. (1877–81), а потім матем. відділ. фіз.-мат. ф-ту (1883–84) Харків. ун-ту. Був змушений (через сімей. обставини) залишити ун-т. 1883–84 в ж. «Сообщения Харьков. матем. об-ва» видрукувано його перші наук. праці. 1884 екстерном склав іспити на ступінь канд. матем. наук, а опубл. праці були зараховані як канд. дис. У 1885–91 викладав математику і механіку в харків. г-зіях та реал. уч-щі, 1887 отримав стипендію для підготовки до професор. звання в Харків. ун-ті. 1892 витримав іспит на ступінь магістра чистої математики, захистив дис. «Про функції, подібні до функції Гамма» (1893) і став приват-доц. ун-ту. Від березня 1894 до листопада 1895 у Ляйпцизькому, Ґеттінґен. та Париз. ун-тах слухав лекції відомих європ. математиків: С. Лі, Ф. Кляйна, Ш. Ерміта, Е. Пікара. Наук. роботи А. привернули увагу іноз. вчених і були опубл. на пропозицію С. Лі в Ляйпцизі. Після закордон. відрядження А. прийняв місце викл. г-зії у м. Старобільськ Харків. губ., нині Луган. обл. Професори Харків. ун-ту не могли змиритися з тим, що молодий талановитий вчений залишив ун-т, і вже через рік домоглися його повернення на матем. ф-т, однак лише після п’ятого звернення вчених Мін-во затвердило А. на посаді екстраординар. проф. ун-ту (1904). А. залишався в Харкові до 1906, коли отримав призначення на каф. механіки Томського технол. ін-ту, де й працював до кінця життя. У Харків. ун-ті А. вів напружену пед. роботу. Читав 12 осн. та спец. курсів: вища алгебра, диференц. числення, інтегрування функцій, теорія визначених інтегралів, теорія ейлерових інтегралів, теорія лінійних диференц. рівнянь зі змінними коефіцієнтами, варіаційне числення, теорія скінченних різниць, теорія функцій комплекс. змінного, еліптичні функції, теорія чисел, заг. теорія поверхонь. Багато курсів його лекцій літографовано. Осн. напрями дослідж. А. – теорія диференц. рівнянь і теорія функцій. Узагальнив деякі результати О. Летникова та Вейлера з інтегрування у скінчен. вигляді окремих спец. видів диференц. рівнянь. У праці «О функциях, подобных функции Гамма» («Сообщения Харьков. матем. об-ва», 1888–89, сер. 2, т. 1) увів і докладно вивчив спец. клас функцій, що містить у деяких випадках більш специф. види функцій, ніж розглянуті раніше К. Якобі, Ш. Ермітом і П. Апелем. Бельг. математик Бопен назвав їх згодом «функціями Алексєєвського». Англ. математик Е. Барнс довів кілька теорем, які назвав «теоремами Алексєєвського». З теорією функцій пов’язана і єдина геом. праця А. «Об определении длины в неевклидовой геометрии» («Сообщения Харьков. матем. об-ва», 1899, сер. 2, т. 6, № 1), що має філос. спрямованість. Це була перша праця з неевклідової геометрії, виконана в Харків. ун-ті.

Літ.: Стеклов В. А., Синцов Д. М. Отзыв об ученых трудах приват-доцента В. П. Алексеевского // Зап. Харьков. ун-та. 1904. Кн. 1; Физико-математический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). Х., 1908; Синцов Д. М. В. П. Алексеевский (1858– 1916): [Некролог] // Сообщения Харьков. матем. об-ва. 1917. Т. 15, № 5, 6 (С приложением списка всех работ В. П. Алексеевского).

Н. М. Гормашева

Стаття оновлена: 2001