Алексійчук Ірина Борисівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Алексійчук Ірина Борисівна

АЛЕКСІЙЧУ́К Ірина Борисівна (16. 12. 1967, м. Свердловськ Луган. обл.) – піаністка, композитор. Чл. НСКУ (1998). Закін. фортепіанний (1991, кл. І. Рябова) та композиторський (1993, кл. Я. Лапинського) ф-ти Нац. муз. академії. Від 1994 працює викл. композиції, інструментування, хорового аранжування та читання партитур на каф. композиції Нац. муз. академії. Лауреат міжнар. конкурсів. Від 1983 концертує в Україні та за кордоном. Має записи на телебаченні та радіо України, Сербії, Німеччини та США. Індивідуально-стильові пошуки А. відзначаються неоромант. спрямуванням, поєднанням сучас. технік з традиц. культурою, емоційністю, широтою асоціатив. зв’язків, тяжінням до великих цикліч. форм.

Тв.: «Симфонія для великого симфонічного оркестру» (1995); симф. поеми «Голгофа» (1990), «Відлуння» (1991); симф. сюїта «Фольк-образи» (1989); кантата «Сад божественных п®сней…» на вірші Г. Сковороди для великого мішаного хору а капела (1991); вокал. цикл «Пісні кохання» на вірші стародав. япон. поетів (1996); концертна фантазія «В ніч на Івана Купала» для двох фортепіано (1997); сюїта для двох фортепіано за мотивами повісті М. Гоголя «Вій» (1999).

Літ.: Снегірьов О. Ірина Алексійчук // Піаністи України. К., 1997; Пирогов С. Совершенству нет предела // Независимость. 1998, 3 апр.

О. Г. Таранченко

Стаття оновлена: 2001