Алелопатія

АЛЕЛОПА́ТІЯ (грец. άλλήλων — взаємно, один одного, παϑος — біль, страж­да­н­ня) — новий напрям у біо­логічній науці, що виник на стику геоботаніки і фізіології рослин. По­єд­нує класичну геоботаніку з екс­перим. фізіологією рослин. Фундатором А. в Україні є академік А. Гродзинський, який уперше роз­робив принципи донорно-акцептор. взаємодії рослин у біо­геоценозах через кореневі виділе­н­ня, фітонциди, продукти жит­тєдіяльності ґрунт. мікроорганізмів. Раніше хім. взаємодію рослин роз­глядали лише як шкідл. вплив виділень одних рослин на інші. А. Гродзинський сформулював класичні поня­т­тя — «алелопатична активність», «толерантність» та «інтолерантність», за­пропонував оригін. схему А. як кругообігу фізіологічно актив. речовин у біо­геоценозах, що ві­ді­грають роль регуляторів внутр. та зовн. взаємовід­носин і становлять основу для стійкості та зміни рослин. угруповань. Він створив від­діл А. в Центр. ботан. саду НАНУ і під­готував плеяду вчених із різних напрямів: природні фітоценози, агроценози, алелопатія ліс. екосистем, алелопатія плод. рослин, методол. аспектів хім. взаємодії рослин. А. як наук. напрям транс­формувалася в наук. дисципліну, що описує закономірності взаємодії рослин при спільному рості в біо­геоценозах та агрофітоценозах через кругообіг фізіологічно актив. речовин. В Україні робота з А. най­продуктивніше велася у 70–80-х рр., коли було оприлюднено моно­графії А. Гродзинського, Г. Бог­данова, Е. Головка, С. Горобця та ін., в яких доводилося, що алелопат. взаємодія здійснюється через ґрунт, роз­роблялися теор. і метод. аспекти досліджува­н­ня втоми ґрунтів під осн. с.-г. плодовими та декор. культурами. Показано, що ґрунтовтома зумовлена комплексом факторів, з яких найважливішими є алелопат. активність і толерантність вирощуваних рослин, однотипність за хім. складом поживно-кореневих решток і пере­розподіл груп. складу мікроорганізмів, що в цілому сприяють на­громаджен­ню в ґрунті фітотоксич. речовин. Це можуть бути пере­важно проміжні продукти мінералізації і гуміфікації рослин. решток. Роз­роблені теор. засади А. за­стосовують для пошуку рослин із гербіцид. властивостями, біол. методів захисту рослин, створен­ні транс­ген. сортів с.-г. культур, ви­вчен­ні ролі ризо­сферних мікроорганізмів у під­вищен­ні стійкості озимої пшениці, цукр. буряків, кукурудзи до фітотоксич. властивостей ґрунту. А. ви­знано на між­нар. рівні. Україна — одна із засн. Між­нар. алелопат. товариства, бере участь у проведен­ні між­нар. конференції з А. (Нью-Делі, Індія, 1994; Чикаґо, США, 1995), під­тримує діяльність між­нар. ж. «Alleloрathy Journal».

Літ.: Гродзинский А. Ал­лелопатия в жизни растений и их сообществ. К., 1965; Його ж. Основи хімічної взаємодії рослин. К., 1973; Гродзинский А., Бог­данов Г., Головко Э. Природа защитной реакции растений. К., 1981; Головко Э. Микроорганизмы в ал­лелопатии высших растений. К., 1984; Гродзинский А., Головко Э., Горобец С. и др. Экспериментальная ал­лелопатия. К., 1987; Гродзинский А., Головко Э., Без­менов А. и др. Взаимодействие летучих выделений в за­мкнутой экосистеме. К., 1992.

Е. А. Головко

Завантажити статтю