Алешко Марія Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Алешко Марія Іванівна

АЛЕ́ШКО Марія Іванівна (01(13). 04. 1887, за ін. даними – 1882, 1884, Харків – 22. 12. 1952, Тбілісі) – оперна співачка (сопрано). Закін. Київ. муз. уч-ще (1905, кл. М. Петца). Була солісткою «Нової опери» (С.-Петербург, 1905–07), Харків. (1907–08, 1909–11, 1914–15), Одес. (1908– 09) та Тифліс. (1911–14, 1915–27) опер. Учасниця укр. муз.-драм. гуртка у Тбілісі. 1913 на фірмі «Зонофон» (Вільно), а в 1908 – на фірмі «Грамофон» (С.-Петербург) записала грамплатівки. Володіла сильним голосом широкого діапазону, приємного тембру. Відзначалася вдумливим трактуванням партій, темпераментом і драматизмом. Партію Зейнаб в опері «Зрада» М. Іполитова-Іванова виконувала груз. мовою. Виступала із сольними концертами. Гастролювала містами Рос. імперії. У камер. репертуарі були твори Й.-С. Баха, Ґ. Генделя, Л. ван Бетговена. Пропагувала твори укр. композиторів – Г. Алчевського, М. Лисенка, П. Сокальського, Я. Степового та укр. нар. пісні.

Партії: Тетяна, Ліза, Марія, Жанна д’Арк («Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа», «Орлеанська діва» П. Чайковського), Наташа («Русалка» О. Даргомижського), Марина («Борис Годунов» М. Мусоргського), Купава («Снігуронька» М. Римського-Корсакова), Тамара («Демон» А. Рубінштейна), Маша («Дубровський» Е. Направника), Софі («Вертер» Ж. Массне), Аїда, Тоска (однойм. опери Дж. Верді та Дж. Пуччіні), Сантуцца («Сільська честь» П. Масканьї), Селіка, Валентина («Африканка», «Гуґеноти» Дж. Маєрбера), Рахіль («Жидівка» Ф. Галеві), Маргарита («Фауст» Ш. Ґуно) та ін.

Літ.: Квалиашвили М. По трудному пути: Воспоминания. Тбилиси, 1969; Лисенко І. Цариця Грузії // Вітчизна. 1979. № 12.

В. П. Шеремета

Стаття оновлена: 2001