Алешо Олександр Гаврилович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Алешо Олександр Гаврилович

АЛЕ́ШО Олександр Гаврилович (28. 10(09. 11). 1890, с. Грушка, Балт. пов. Подільської губ., нині м. Ульяновка Кіровогр. обл. – 04. 04. 1922, Київ) – народознавець, антрополог та етнолог. Навч. у Київ. і С.-Петербур. ун-тах, в останньому слухав лекції Ф. Вовка, став його учнем, брав участь у складанні антропол. та етногр. карт, що були вміщені у 2-му томі праці «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (С.-Петербург, 1916). Дійс. чл. Всерос. геогр. т-ва і Рос. антропол. т-ва при С.-Петербур. ун-ті. 1911 вивчав історію і побут Київщини. 1914 здійснив експедицію на Херсонщину. 1918 переїхав до Києва, де організував курси природн. ф-ту, вечірні курси Укр. робіт. клубу, читав лекції з антропології та етнології. Активно співпрацював з кооп. вид-вом «Культура», працював ред. у «Книгоспілці». Того ж року А. став дійс. чл.-секр. Укр. наук. т-ва у Києві, головою секції с.-г. нар. побуту, головою етногр. секції Губкопису та ред. Крайвидаву з антропології, етнографії та історії первіс. сусп-ва. 1918–19 очолював музейну секцію худож.-пром. відділу Мін-ва освіти. Переклав етногр., фольклорні праці відомих європ. учених (К. Вейле, В. Клінґера). А. – засн. і перший кер. Музею антропології та етнології у Києві, що існував у 1921–34; перевіз із Петрограда до Києва колекцію етногр. і антропол. матеріалів, наук. архів та б-ку проф. Ф. Вовка. Після смерті вченого надовго було забуто не тільки його ім’я, а й занедбано розпочату ним справу.

Пр.: Антропометричні досліди українського населення Уманського і Таращанського повіту на Київщині. К., 1919; Хв. Вовк як антрополог. К., 1919.

Літ.: Носів А. О. Г. Алешо (09. 11. 1890 – 04. 04. 1922) // ВСГН. 1922. Т. 1, вип. 1; Його ж. Алешо Олександр Гаврилович: [Некролог] // Україна. 1924. Кн. 3; Борисенко В. К., Франко О. О. Народознавчі студії О. Г. Алеші // НТЕ. 1990. № 4.

В. К. Борисенко

Стаття оновлена: 2001