Алжнєв Юрій Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Алжнєв Юрій Борисович

А́ЛЖНЄВ Юрій Борисович (24. 08. 1949, м. Кіровабад, нині м. Ґянджа, Азербайджан) – композитор, диригент. Чл. НСКУ (1990), Всеукр. муз. спілки (1995). Засл. діяч мист-в України (1995). Закін. Харків. ін-т культури (1977, нар.-оркестр. відділ.), Харків. ін-т мист-в (1989, кл. композиції В. Золотухіна). Працював концертмейстером Харків. акад. рос. драм. театру ім. О. Пушкіна (1976–91), 1991–97 – ст. викл., від 1997 – доц. Харків. ін-ту мист-в. Осн. творчі здобутки А. в жанрах симф., камер., хор., нар.-інструм. музики та пісні. У твор. доробку: симфонія «Пролог» (1989), симфонієта «Спогади матінки Землі» (1987), рапсодія «Обереги» (1990); хор. концерти «Дівич-сон» (1995), «Співомовки» (1998), «Пробудження» (1998); нар.-інструм. концертні композиції «Дергунець», «Шляхи широкії» (в’язанка), «Ой, гоп, гопака...», «Вихід із Криму», «Пандухти», «Тноїм», «Чабанські мелодії», «Троїста-Забрідська»; балади для голосу в супроводі оркестру нар. інструментів «Як жити хочеться...» на поезію Олександра Олеся, «Кобзо моя» – П. Куліша, «Чабор» – П. Бровки, «Мати сіяла сон» – Б. Олійника; космогонічні суголосся «На заборолі голос чути…» для вокал. тріо на поезії Т. Шевченка, Л. Глібова, І. Франка, Олександра Олеся, С. Сапеляка, Н. Матюх, фрагмент «Слова о полку Ігоревім».

Пр.: Деякі аспекти взаємодії в системі «музичний фольклор – композитор – виконавець» (нотатки композитора) // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Зб. наук. пр. Х., 1999. Вип. 4; Традиційні музичні інструменти та сучасне оркестрове мислення (версія композитора) // Теор. та практ. проблеми культурології: Зб. наук. пр. З., 1999. Вип. 2.

Літ.: Шаповалова Л. Авторська концепція жанру хорового концерту в творчості Ю. Алжнєва // Актуал. проблеми муз. і театр. мист-ва: мистецтвознавство, педагогіка та виконавство. Х., 1999; Осипенко В. Про стильові особливості хорової музики Ю. Алжнєва // Теор. та практ. проблеми культурології: Зб. наук. пр. З., 1999. Вип. 2.

Г. І. Ігнатченко

Стаття оновлена: 2001