Коміссаржевський Федір Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Коміссаржевський Федір Петрович

КОМІССАРЖЕ́ВСЬКИЙ Федір Петрович (1838, Київ. губ. – 01. 03. 1905, м. Сан-Ремо, Італія) – співак (лірико-драматичний тенор), режисер, педагог, музичний критик. Батько актри­си Віри та реж. Федора Коміссаржевських. Закін. С.-Пе­тер­бур. ун-т (також співав у хорі). Брав уроки співу у П. Репетто (м. Мілан, Італія). Був учасником визв. боротьби італ. народу під кер-вом Дж. Ґарібальді. Дебютував 1863 у С.-Пе­тербурзі партією Дженнаро («Лукреція Борджіа» Ґ. До­ніцетті), виступав у Маріїн. опері до 1880. Був першим виконавцем партій Дон Жуана («Ка­м’яний гість» О. Даргомижсь­ко­го, 1872), Самозванця («Борис Годунов» М. Мусоргського, 1874), Синодала («Демон» А. Рубін­штейна, 1875), Вакули («Коваль Вакула» П. Чайковського, 1876). Виступав у концертах, гастролював за кордоном. Від 1882 – у Москві: соліст Великого театру, 1883–88 – проф. Консерваторії. 1888 разом із К. Стані­славським та реж. О. Федотовим заснував у Москві Т-во мист-ва і літ-ри, викладав у Муз.-драм. уч-щі при цьому т-ві. 1888–96 – викл. Тифліс. муз. уч-ща (нині Тбілісі). Останні роки мешкав в Італії. Мав невеликий за силою та діапазоном голос м’якого тембру, що вільно звучав у нижньому й серед. регістрах, дещо напружено – у верхньому. П. Чай­ковський присвятив К. романс «Скажи, про що у затінку гілля». Товаришував з О. Даргомижським та М. Мусоргським. Серед учнів – П. Кошиць.

Партії: Князь («Русалка» О. Дарго­миж­­ського), Левко («Майська ніч» М. Рим­ського-Корсакова), Альмавіва («Севіль­ський цирульник» Дж. Россіні), Фауст (однойм. опера Ш. Ґуно), Герцог, Ман­ріко («Ріґолетто», «Трубадур» Дж. Вер­ді), Фра-Дияволо (однойм. опера Ф. Обера).

Літ.: Федор Петрович Комиссар­жев­ский // Ежегодник император. театров. Сезон 1904–05. С.-Пе­тербург, 1905. Вып. 15, приложение; Кюи Ц. Избран­ные статьи. Ленинград, 1952; Гозен­пуд А. Русский оперный театр ХІХ века. 1857–1872. Ленинград, 1972; Пружан­ский А. Отечественные певцы. 1750–1917. Москва, 1991.

О. М. Летичевська

Стаття оновлена: 2014