Аліменти - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аліменти

АЛІМЕ́НТИ (лат. alimentum – харчі, утримання) – кошти, надані у визначених законом випадках одними особами на утримання інших на підставі шлюбу, родинних зв’язків, усиновлення. А. надаються добровільно або стягуються примусово з того, хто відповідно до закону зобов’язаний утримувати ін. особу. Найпоширеніші А. – А. на утримання неповноліт. або непрацездат. повноліт. дітей. Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб та акти громадян. стану УСРР 1926 передбачав право на А. неповнолітніх та непрацездат. повноліт. дітей, непрацездат. батьків та одного з подружжя, а також тих, хто проживав спільно, але без реєстрації шлюбу, тобто у т. зв. фактичному шлюбі. Розмір А. визначав суд залежно від фактич. обставин. Постановою ЦВК та РНК СРСР від 27 червня 1936 встановлено нові правила визначення розміру аліментів для неповноліт. дітей: 1/4 частина заробітку на одну дитину, 1/3 – на двох, 1/2 – на трьох та більше дітей. Указ Президії ВР СРСР від 8 липня 1944 встановив, що лише шлюб, зареєстр. в органах ЗАГСу, має юрид. значення. З цього моменту право на А. особи, яка проживала у фактич. шлюбі, припинилося. Основи законодавства про шлюб та сім’ю СРСР та союз. республік 1968 та Кодекс про шлюб та сім’ю УРСР 1969 передбачили право на А. вагіт. дружини та дружини-матері від свого чоловіка до досягнення дитиною 1 року (1991 цей строк продовжено до 3 р.); право особи на А. після розірвання шлюбу, за умови, що її непрацездатність виникла не пізніше 1 року з моменту розірвання шлюбу. 1992 встановлено мін. розмір А. на одну дитину – половина неоподатк. розміру доходів громадян. А. в такому розмірі встановлюються у тих випадках, коли платник А. має нерегулярний, нефіксований заробіток (дохід) чи одержує його натур. оплатою, а також тоді, коли стягнення A. пропорційно до заробітку (доходу) неможливе або утруднене. З осіб, які працюють у закордон. компаніях за контрактами і одержують заробітну плату лише за кордоном, А., відповідно до пункту 10 додатку до постанови КМ України від 26 лютого 1993 «Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів», утримуються зі 100 % заробіт. плати, яку платник А. одержував до укладення контракту, або виходячи з його заробіт. плати за остан. місяць роботи на час від’їзду, або п’ятикрат. розміру неоподатк. мінімуму доходів громадян на час проведення розрахунків. Розмір А. для неповноліт. дитини може бути зменшений, зокрема якщо батько є інвалідом 1-ї чи 2-ї групи, або дитина працює і має самост. заробіток. Право дитини на А. може бути припинене лише за однієї умови: дитина перебуває на повному утриманні держ. орг-ції. Якщо неповнолітні діти не мають батьків, обов’язок щодо їх утримання може бути покладений на діда, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху та ін. осіб, які постійно виховували дитину й утримували її як члена своєї сім’ї. А. сплачують і повнолітні діти – на користь непрацездат. батьків. Якщо в сім’ї кілька дітей, a позов пред’явлено до одного або кількох із них, суд при визначенні розміру А. повинен враховувати обов’язок і ін. дітей утримувати батьків. Діти можуть бути звільнені від сплати А., якщо встановлено, що батьки ухилялися від батьків. обов’язків. Матеріал. підтримку одне одному зобов’язані надавати і подружжя, якщо хтось із них її потребує. Така допомога надається і після розірвання шлюбу за умови, що той, хто потребує її, став непрацездатним протягом одного року після розлучення. Розмір А. визначає суд залежно від заробітку (доходу) їх платника з урахуванням матеріального і сімей. становища обох сторін, a також можливості отримувати А. від дітей. Чинний Кодекс про шлюб та сім’ю має низку недоліків та прогалин щодо алімент. зобов’язань. Питання про А. вирішують суди при розгляді позову щодо розірвання шлюбу, за останні роки це щорічно 2/3 відповідних суд. справ. Остан. часом зросла кількість випадків невиконання суд. рішень щодо стягнення А.: щороку надходить понад 1 млн відповідних виконав. документів та скарг щодо невиконання рішень – бл. 5 тис. Причини цього різні – високий рівень безробіття, злиденність, тривалий розшук осіб, зобов’язаних надавати кошти на утримання дітей тощо. Відповідно до Конституції України, держава повинна надавати соц. допомогу дітям, які залишилися без матеріал. підтримки з боку батьків. Актуальність цього зобов’язання зросла після ратифікації ВР України Конвенції ООН про права дитини. Суд може звільнити від обов’язку сплачувати А. або обмежити цей обов’язок у випадках: нетривалого перебування подружжя у шлюбі; негід. поведінки у шлюб. відносинах того з подружжя, хто потребує матеріал. допомоги; якщо непрацездатність стала наслідком зловживання спирт. напоями, наркот. засобами чи скоєння злочину. Право одного з подружжя на А. припиняється в разі поновлення його працездатності або укладення ним нового шлюбу.

Літ.: Матвеев Г. К. История брачно-семейного законодательства Украинской ССР. К., 1960; Ромовська З. В. Аліментні зобов’язання. Л., 1973; Индыченко С. П., Гопанчук В. С. Брачно-семейное право в вопросах и ответах. К., 1990; Комментарий к Кодексу о браке и семье Украины. Х., 1992; Про види заробітку (доходу), що підлягають облікові при відрахуванні аліментів. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 № 146 // ЗП України. 1993. № 8; Права дитини: Зб. документів. Л., 1995; Кармазин О. Виконання судових рішень, пов’язаних із стягненням аліментів // ПрУ. 1995. № 11; Короткова Л., Вихров О. Підвищувати відповідальність батьків за виховання дітей // Там само. 1996. № 4; Взыскание алиментов. Москва, 1997; Законодавство України про шлюб, сім’ю та молодь. К., 1997; Сімейне право України. К., 1997; Законодавство України про шлюб, сім’ю та спадкування. К., 1998; Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 // Закони України. 1998. Т. 14; Співак В. М., Гопанчук В. С. Законодавство України про шлюб та сім’ю. К., 1998; Збірник міжнародних правових документів України з питань соціально-правового захисту дітей. К., 1998; Гопанчук В. С. Семейное право (вопросы и ответы). К., 1998; Якименко О. О. Підготовка аліментних справ до судового розгляду (судово-теоретичні аспекти). // ПрУ. 1999. № 8; Гелешко Н. Заборгованість з аліментів // ГУ. 2000, 19 трав.

З. В. Ромовська, П. А. Чеберяк

Стаття оновлена: 2001