Розмір шрифту

A

Алкалоїди

АЛКАЛО́ЇДИ (від араб. al-kali та грец. εἶδος — ви­гляд) — органічні азотовмісні речовини пере­важно рослин­ного походже­н­ня, що мають основний характер і здебільшого гетероциклічну будову (див. Гетероциклічні сполуки). За гетероциклом, що міститься в алкалоїдах, їх поділяють на похідні хіноліну, ізохіноліну, індолу, піридину, піперидину, імідазолу, пурину тощо.

У 60-х рр. 20 ст. ви­вчено понад 1000 природних, напів­синтезованих алкалоїдів, будову яких остаточно не зʼясовано, їх класифікують за систематичним принципом — уналежнюють до однієї рослини або низки споріднених рослин (напр., алкалоїди ріжків). Більшість алкалоїдів — білі або без­барвні кри­сталічні речовини, добре роз­чин­ні в органічних роз­чин­никах і погано — у воді. Значно краще роз­чиняються у воді їхні солі.

Алкалоїди мають виявлену біо­логічну активність. Багато з них — сильні отрути (напр., кураре), проте в малих дозах вони виявляють цінні лікувальні, адаптоген­ні, стимулюючі властивості. Тому їх широко за­стосовують у медичній практиці у ви­гляді екс­трактів або препаратів чистих алкалоїдів. Нерідко, щоб посилити дію таких речовин або усунути побічні ефекти, молекулу алкалоїда модифікують і одержують напів­синтетичні або синтетичні речовини. За­стосовують їх для збудже­н­ня центральної нервової системи (кофеїн, стрихнін), блювотного центру (апоморфін), пригніче­н­ня окремих центрів головного й спин­ного мозку (морфін, кодеїн), збудже­н­ня й пригніче­н­ня симпатичного від­ділу нервової системи (ефедрин, ерготоксин) і парасимпатичного від­ділу вегетативної нервової системи (пілокарпін, атропін). Алкалоїд курарин, який роз­слаблює мускулатуру, використовують у хірургії для пере­веде­н­ня хворого на кероване диха­н­ня; хінін — для лікува­н­ня серцевих аритмій; вінбластин, вінкристин — для лікува­н­ня хворих зі зло­якісними пухлинами. Нікотин та анабазин давно за­стосовують у сільському господарстві як інсектициди.

Літ.: Соколов В. С. Алкалоидоносные растения СССР. Москва; Ленин­град, 1952; Проценко Д. Ф. Алкалоиды: Лекция. К., 1955; Орехов А. П. Химия алкалоидов. Москва, 1955; Генри Т. А. Химия растительных алкалоидов / Пер. с англ. Москва, 1956; Микрокри­стал­ло­скопические реакции на алкалоиды. К., 1960; Мироненко А. В. Методы определения алкалоидов. Минск, 1966; Юнусов С. Ю. Алкалоиды. Ташкент, 1974; Тринус Ф. П. Фармакотерапевтический справочник. К., 1998.

Ф. П. Трінус

Додаткові відомості

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2001
Том ЕСУ:
1
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Медицина і здоровʼя
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
43809
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
895
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1 047
  • середня позиція у результатах пошуку: 11
  • переходи на сторінку: 10
  • частка переходів (для позиції 11): 63.7% ★★★☆☆
Бібліографічний опис:

Алкалоїди / Ф. П. Трінус // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-43809.

Alkaloidy / F. P. Trinus // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2001. – Available at: https://esu.com.ua/article-43809.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору