Алкалоїди
АЛКАЛО́ЇДИ (від араб. al-kali та грец. εἶδος — вигляд) — органічні азотовмісні речовини переважно рослинного походження, що мають основний характер і здебільшого гетероциклічну будову (див. Гетероциклічні сполуки). За гетероциклом, що міститься в алкалоїдах, їх поділяють на похідні хіноліну, ізохіноліну, індолу, піридину, піперидину, імідазолу, пурину тощо.
У 60-х рр. 20 ст. вивчено понад 1000 природних, напівсинтезованих алкалоїдів, будову яких остаточно не з’ясовано, їх класифікують за систематичним принципом — уналежнюють до однієї рослини або низки споріднених рослин (напр., алкалоїди ріжків). Більшість алкалоїдів — білі або безбарвні кристалічні речовини, добре розчинні в органічних розчинниках і погано — у воді. Значно краще розчиняються у воді їхні солі.
Алкалоїди мають виявлену біологічну активність. Багато з них — сильні отрути (напр., кураре), проте в малих дозах вони виявляють цінні лікувальні, адаптогенні, стимулюючі властивості. Тому їх широко застосовують у медичній практиці у вигляді екстрактів або препаратів чистих алкалоїдів. Нерідко, щоб посилити дію таких речовин або усунути побічні ефекти, молекулу алкалоїда модифікують і одержують напівсинтетичні або синтетичні речовини. Застосовують їх для збудження центральної нервової системи (кофеїн, стрихнін), блювотного центру (апоморфін), пригнічення окремих центрів головного й спинного мозку (морфін, кодеїн), збудження й пригнічення симпатичного відділу нервової системи (ефедрин, ерготоксин) і парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи (пілокарпін, атропін). Алкалоїд курарин, який розслаблює мускулатуру, використовують у хірургії для переведення хворого на кероване дихання; хінін — для лікування серцевих аритмій; вінбластин, вінкристин — для лікування хворих зі злоякісними пухлинами. Нікотин та анабазин давно застосовують у сільському господарстві як інсектициди.
Рекомендована література
Завантажити статтю
