Алма-Атинська декларація

АЛМА-АТИ́НСЬКА ДЕКЛАРА́ЦІЯ — один із основних установчих документів Спів­дружності Незалежних Держав, під­писаний 21 грудня 1991 на найвищому рівні в м. Алма-Ата, який разом з Угодою про створе­н­ня СНД (Мінськ, 8 грудня 1991) ви­значив принципи і характер нових взаємовід­носин між колишніми радянськими республіками. Держави-учасниці Декларації: Україна, Азербайджанська Республіка, Республіка Вірменія, Республіка Білорусь, Республіка Казах­стан, Республіка Киргиз­стан, Республіка Молдова, Російська Федерація, Республіка Таджики­стан, Турк­мени­стан, Республіка Узбеки­стан. Від України декларацію під­писав Президент України Л. Кравчук. У грудні 1993 до Спів­дружності при­єд­налася Грузія. Осн. положе­н­ня: припине­н­ня існува­н­ня СРСР з утворе­н­ням СНД; взаємне ви­зна­н­ня і повага держ. суверенітету, суверен. рівності, територ. цілісності сторін Декларації, непорушність існуючих між ними кордонів; домовленість про взаємодію учасників Спів­дружності за принципом рівноправності через координуючі ін­ститути, які не є над­державними утворе­н­нями, формуватимуться на паритетній основі згідно з порядком, об­умовленим угодами між учасниками Спів­дружності; проголоше­н­ня гарантій викона­н­ня між­нар. зобовʼязань СРСР; єдиний контроль над ядерною зброєю; прагне­н­ня сторін до спів­робітництва у формуван­ні роз­витку спільного екон. простору, заг.-європ. і євразійського ринків.

Л. В. Губерський

Завантажити статтю