Алтагирський заказник

Визначення і загальна характеристика

АЛТАГИ́РСЬКИЙ ЗАКА́ЗНИК  — зоологічний заказник загальнодержавного значе­н­ня (від 1974). Знаходиться у Якимів. р-ні Запоріз. обл., в ур­очищі на правому березі Молочного лиману Азов. моря. Пере­буває у ві­дан­ні Мелітоп. лісомислив. господарства. Назва тюркського походже­н­ня, означає місце, роз­таш. під довгим горбом, біля пі­дошви дво­схильного під­вище­н­ня. Лісовий масив закладено у 80-х рр. 19 ст. Нині це оаза серед типового пд. степу. Створе­н­ня Алтагир. лісництва повʼязане з іменем видат. укр. лісівника П. Сивицького, який 1899 висадив перші саджанці дерев. Нині ліс за­ймає пл. 1193 га, виконує важл. ґрунтозахисну функцію — затрима­н­ня руху піску. У дерево­стані пере­важають однопорідні насадже­н­ня з білої акації колючої, сосни кримської, сосни звичайної, сосни Веймутова, ялівця Віргінського, ясенів високого та американського, дуба звичайного. Зу­стрічаються також різні види клена (польовий, ясенелистий, цукристий, татарський) та тополі (бальзамічна, болле, біла, чорна, пірамідальна), вʼяз, шовковиця біла, чорна, глід звичайний, всього бл. 100 видів дерев та кущів. До Червоної книги України занесені цимбохазма дні­провська, ястрогал пухнатоквітковий та ковила Лес­сінґа. Фауна пред­ставлена козулею, зайцем русаком, диким кабаном, лисицею, куницею камʼяною. Серед рептилій зу­стрічаються степова гадюка, ящірка, вуж. Гніздяться бл. 30 видів птахів, на прольоті — бл. 80 видів, зокрема шуліка чорний, яструб-тетеревʼятник, пугач (занес. до Червоної книги України). Лісовий масив Алтагир — рекреаційна зона; на схилах Молоч. лиману роз­таш. бази та табори від­починку. В 1956–60 тут побудовано стаціонарну н.-д. біол. станцію Мелітоп. пед. університету.

Літ.: Сакало Д. І. Ботанічна характеристика ра­йону Алтагирської біо­логічної станції Мелітопольського педін­ституту: Методич. посіб. Мелітополь, 1958; Скрипко Г. С. Растительность. Методика изучения гео­графии Запорожской области. З.; Мелитополь, 1980. Ч. 1; Иоселев Л. Г. и др. Охрана природы Причерноморья. Москва, 1982.

О. В. Левада

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю