Алтаєв Ал. - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Алтаєв Ал.

АЛТА́ЄВ АЛ. (справж. – Ямщикова Маргарита Володимирівна; 22. 11(04. 12). 1872, Київ – 13. 02. 1959, Москва) – письменниця, мемуаристка. Донька В. Рокотова, організатора 1-го Київ. нар. театру, видавця г. «Київ. вісник». Закін. г-зію у Новочеркаську (1885), навч. у Рисув. шк. та на Фребелів. пед. курсах у С.-Петербурзі. Друкувалась від 1889. Перші твори присвятила дітям: «Сделайте сами!» (1892), «Арлекин», «Снежинки» (обидві – 1897; усі – С.-Петербург). Згодом звернулась до жанру белетриз. біографії, що принесло їй заг. визнання: «Юноша-поэт. Жизнь С. Я. Надсона» (1899), «Мигуэль Сервантес», «К. П. Брюллов» (обидві – 1900), «Ян Гус из Гусинца» (1904), «Великий сказочник» (про Г.-Х. Андерсена; 1905), «Гарибальди» (1908), «Впереди веков» (про Л. да Вінчі, 1910; усі – С.-Петербург) та ін. У співавт. з донькою (псевд. арт. Феліче) опубл. два зб. «Детство знаменитых людей» (ч. 1 – 1919, ч. 2 – 1918, Москва). В істор. творах зображувала нар. рухи. Повісті «В татарской неволе» (Москва, 1914, про мужність князя Михайла Чернігівського) і «В лесах днепровских» (Петроград, 1915) присвятила істор. подіям періоду Київ. Русі. Переклала оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник». Хоча у змалюванні романтиз. героїв А. відчувається певна сентиментальність і схематизм, її творчість вирізняється конкретністю, динамічністю і напруженістю дії. Літ. діяльність поєднувала з редактор. роботою в періодиці, у вид-ві «ЗИФ». Написала спогади про рос. діячів культури та мист-ва кін. 19 – поч. 20 ст. «Памятные встречи» (Москва; Ленинград, 1946).

Тв.: Собрание сочинений. Т. 1–16. Москва, 1928; Повести. Москва, 1972.

Літ.: Литвинов В. Ал. Алтаев. Москва, 1973; Некролог // Лит-ра и жизнь. 1959, 18 февр.

О. М. Сьомочкіна-Рижко

Стаття оновлена: 2001