Алтунян Генріх Ованесович

Визначення і загальна характеристика

АЛТУНЯ́Н Генріх Ованесович (24. 11. 1933, Тбілісі — 30. 06. 2005, Ізраїль, похований у Харкові) — громадський і політичний діяч, учасник демократичного руху в Україні від початку 60-х років. Закін. Харків. вище військ. авіац.-інж. училище (1956). Працював інж.-радіотехніком у смт Узин (нині місто Київ. обл.), викл. в училищі, яке закінчив. Мав зва­н­ня ма­йора. 1964 на парт. засі­дан­ні каф. від­крито заявив про свою недовіру до нового керівництва КПРС і вказав на недемократ. методи усуне­н­ня М. Хрущова. За це та за звʼязки з правозахисниками П. Григоренком, П. Якіром, Л. Плющем А. у 1968 виключили з КПРС і звільнили з армії. У травні 1969 А. вступив до Ініціатив. групи захисту прав людини в СРСР, під­писав від­критого листа до громадськості на захист П. Григоренка та крим. та-тар, пізніше — до ООН з приводу поруше­н­ня прав людини в СРСР. У червні 1969 разом із десятьма ві­домими правозахисниками звернувся з листом до Між­нар. наради комуніст. і робітн. партій на захист І. Яхимовича. За під­писа­н­ня цих листів А. у 1969 заарештовано й засуджено до 3 р. табір. увʼязне­н­ня і від­правлено до Краснояр. краю. Після звільне­н­ня повернувся до Харкова, працював слюсарем, продовжував роз­по­всюджувати «самвидав» і під­писувати листи разом із ві­домими правозахисниками Москви та Києва. 1980 знову заарештовано, при обшуку вилучено «Архіпелаг Гулаг» О. Солженіцина та ін. літературу. 1981 засуджено до 7 р. по­збавле­н­ня волі у таборах суворого режиму і до 5 р. засла­н­ня. Покара­н­ня від­бував у Перм. обл. За активну участь у боротьбі проти місц. адміністрації був пере­ведений на 3 р. до Чистопол. вʼязниці. 1987 звільн., 1990 — реабілітований 1990–94 — нар. депутат України, чл. По­стій. комісії з питань оборони і без­пеки, за­ступник голови Комісії з помилува­н­ня при Президентові України. Був чл. Центр. проводу НРУ, головою Харків. кра­йової організації НРУ, спів­головою Харків. організації «Меморіал». Як нар. депутат А. багато зробив для прийня­т­тя Закону України «Про реабілітацію жертв політичних ре­пресій». Автор низки публіцист. статей. Влітку 2005 ви­їхав на лікува­н­ня до Ізраїлю, де й помер.

Пр.: Як я став особливо небезпечним // Україна. 1990. № 47; Прозрение. Х., 1994; Петр Григоренко. Х., 1997.

С. З. Карасик

Завантажити статтю