Алчевський Микола Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Алчевський Микола Олексійович

АЛЧЕ́ВСЬКИЙ Микола Олексійович (1872, за ін. даними – 1873, Харків – травні 1942, там само) – юрист, письменник, громадський діяч. Син Олексія та Христини, брат Григорія, Івана та Христини Алчевських. Закін. 1-у чол. г-зію в Харкові та юрид. ф-т Харків. ун-ту. Був присяжним повіреним. Згодом вчителював у Харків. жін. недільній школі своєї матері, брав активну участь у муз. житті Харкова; складав програми святк. концертів; був імпресаріо І. Алчевського в Росії та за кордоном. Після 1917 учитель укр. і рос. мови в Харків. шк. № 96; згодом – проф. Харків. юрид. ін-ту, де викладав латину. Уклав один із перших підручників для дорослих «Рабоче-крестьянский букварь» (Х., 1919). Написав спогади про актрису Є. Кадміну (1940, не опубл., рукопис зберіг. у ЦДАМЛМ), а також повість «Кадміна», автобіогр. роман (не опубл.). Помер від виснаження під час окупації.

Літ.: Яголим Б. Комета дивной красоты (жизнь и творчество Евлалии Кадминой). Москва, 1970; Радкова О. Педагог, громадський діяч // Веч. Харків. 1973, 8 січ.; Смоленський В. Народові на добро. Алчевські // Там само. 1990, 5 лип.

Л. П. Осинцева

Стаття оновлена: 2001