Альгологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Альгологія

АЛЬГОЛО́ГІЯ (лат. alga – морська трава, водорость і ...логія) – галузь біології, що вивчає водорості (як еукаріотичні, так і прокаріотичні). Водорості (спочатку лише макроскопічні) досліджували здавна, ще до того, як було з’ясовано їхню особл. природу. Становлення А. як самост. галузі знань розпочалось у 1-й пол. 19 ст., насамперед завдяки роботам швед. дослідників – братів К. та Я. Агардів, які в 1823–48 видали ґрунтовні праці про водорості. Остаточне оформлення А. як науки пов’язане з публікацією праці Ф. Ольтманса (1904–05). Істотна роль у формуванні й розвитку А. поряд з ін. належить також ученим петербур., моск., харків., київ. та ін. альгол. шкіл. Спочатку А. розвивалася як описова наука, що приділяла осн. увагу зовн. формі і класифікуванню водоростей. Згодом почали досліджувати розмноження, онтогенез та властивості водоростей. Сучасна А. – розвинена багатоплан. наука. До гол. напрямів належать морфол., цитол., онтогенет., фізіолого-біохім., генет., екол.-ценол., флорист., системат., еволюційно-філогенет., ґрунтовоальгол., палеоальгол., прикладний та ін. Порушено питання про охорону водоростей (альгосозолог. напрям) та необхідність інтенсифікації створення заг. А. як спец. розділу біології. Подальший успіх А. залежить від гармон. розвитку всіх її напрямів (як нових, так і традиц.) та розробки заг. теор. і методол. питань. У недалекому майбутньому можливе відокремлення від А. дисциплін, аналогічних тим, що вже виділилися з розділу ботаніки, присвяч. вищим рослинам.

Вивчення водоростей в Україні почалося в серед. 19 ст., переважно в ун-тах Києва, Харкова й Одеси та на базі Севастоп. біол. станції. Альгол. дослідж. значно посилилися у 1-й пол. 20 ст. у зв’язку зі створенням нових біол. станцій та формуванням перших колективів альгологів, зокрема Харків. альгологічної школи (В. Арнольді – засн., Н. Дідусенко-Щеголева, О. Коршиков, А. Прошкіна-Лавренко, Я. Ролл, Д. Свиренко, Л. Шкорбатов, О. Матвієнко, а згодом Т. Догадіна та ін.), і особливо після 50-х рр. завдяки зусиллям О. Топачевського (за участі Д. Зерова та А. Окснера) було створ. Київ. альгологічну школу, до якої увійшли З. Вєтрова, Н. Кондратьєва, Н. Масюк, Н. Мошкова, О. Оксіюк, а згодом О. Виноградова, О. Коваленко, В. Ступіна, П. Царенко, В. Юнгер та ін. Гол. центрами альгол. дослідж. в Україні стали Київ (насамперед Ін-т ботаніки НАНУ – координатор морфолого-системат. та флорист. дослідж. водоростей України; Ін-т гідробіології НАНУ, фахівці якого проводять різнобічне дослідж. водоростей як компонентів вод. екосистем, насамперед річкових; Київ. ун-т, а також деякі ін. установи), Харків (насамперед Харків. ун-т, де працюють представники харків. школи альгологів, що вивчають переважно прісноводні водорості з різних позицій, зокрема досліджують їх сан.-біол. стан), Севастополь (Ін-т біології пд. морів НАНУ – гол. осередок дослідж. мор. водоростей), Дніпропетровськ (Дніпроп. ун-т), Одеса (Одес. ун-т та Одес. відділ. Ін-ту біології пд. морів). Певний обсяг робіт виконано також у Донецьку, Кривому Розі, Луганську, Сімферополі. Вивчення водоростей в Україні провадиться майже в усіх відомих напрямах А. Завершено публікацію багатотом. серії «Визначник прісноводних водоростей Української РСР» (1938–93), розпочато вид. «Флоры водорослей континентальных водоемов Украины», опубл. спец. довідник та численні монографії й ін. праці, присвяч. водоростям. Від 1991 в Києві виходить ж. «Альгология».

Літ.: Масюк Н. П. та ін. Сучасний стан та перспективи розвитку альгологічних досліджень // УБОЖ. 1968. Т. 45, № 2; Кондратьєва Н. В. Головні тенденції розвитку сучасної альгології // Там само. 1985. Т. 42, № 6; Сытник К. М. и др. Альгология на пути в третье тысячелетие // Актуал. проблемы соврем. альгологии. К., 1987; Вассер С. П. и др. Водоросли: Справоч. К., 1989; Кондратьева Н. В. и др. Альгология на современном этапе // Альгология. 1991. Т. 1, № 1; Вассер С. П. и др. Основные направления альгологических исследований в Институте ботаники им. Н. Г. Холодного АН УССР // Там само. Т. 1, № 2; Кондратьєва Н. В., Вассер С. П. Альгологія // УБОЖ. 1991. Т. 48, № 6; Кондратьева Н. В. Первоочередные задачи альгосозологических исследований // Альгология. 1994. Т. 4, № 3.

Н. В. Кондратьєва

Стаття оновлена: 2001