Комп’ютерна анімація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Комп’ютерна анімація

КОМП’Ю́ТЕРНА АНІМА́ЦІЯ – створення за допомогою ком­­п’ютерного устаткування і прог­­рамного забезпечення на екра­­ні дисплея рухомого об’єкта. Є складовою графіки комп’ютер­­ної та анімації. Історія К. а. по­­в’язана з появою спеціалізов. графіч. програм. пакетів. Першим кроком у технології візуал. ефектів була запропонована 1961 амер. інформатиком А.-Е. Сазерлендом система Sketchpad, яка започаткувала еру ком­­п’ю­­тер. графіки. У цій системі за допомогою світлового пера користувачі могли створювати ма­­люнки безпосередньо на екрані монітора. К. а. буває двовимірною (плоске зображення) і тривимірною (об’ємне). Двови­­мірну анімацію поділяють на 2 категорії – векторну та растрову. До векторної відносять такі програмні продукти, як Adobe Flash, CorelDraw, до растрової – Adobe ImageReady, GIMP. Тривимірне зображення (3D, від англ. dimension – вимір) на відміну від двовимірного дає реаліст. представлення образів. 3D-­моделі широко застосовують для створення телевізій. заставок, мультфільмів, комп’ютер. ігор, моделювання декорацій і склад. візуал. ефектів на телебаченні, в кіно тощо. Для створення тривимір. К. а. використовують різні програмні системи (3D Studio МАХ, Mayа, Poser та ін.). Системи К. а. використовують різноманітність технології відображення руху (анімації): анімація за ключовими (базовими) кадрами, процедурна анімація, захоплення руху тощо. Найбільш поширена технологія К. а. за ключовими кадрами: ко­­ристувач системи вказує, напр., положення персонажа у початк. і кінцевому кадр, а положення у проміж. кадрах визначає система К. а. Після визначення всіх ключових кадрах руху, система К. а. виконує автомат. розрахунок подій анімації для решти кад­­рів, що займають проміжне поло­­ження між ключовими. Для мо­­делювання рухів або ефектів, які важко відтворити за допомогою ключових кадрів, використовується процедурна анімація, в якій розраховують поточні значення параметрів, ґрунтуючись на початк. значеннях, заданих користувачем, і на матем. виразах, що описують зміну параметрів у часі. Технологія захоп­­лення руху полягає у перетворенні сигналів датчиків (закріп­­лених на тілі актора для відстеження його рухів) у послідовність значень узагальнених координат скелет. моделі персонажа. Ця технологія широко використовується в кінематографії. Для ефектив. роботи із 3D-графікою застосовують персонал. комп’ю­­тери з графіч. прискорювачами, графічні робочі станції та високопродуктивні обчислюв. кластери.

Літ.: Обідник Д. Т. Комп’ютерна анімація: Навч. посіб. В., 2004; Євсєєв О. С. Комп’ютерна анімація: Конспект лекцій. Х., 2007.

О. В. Савченко, В. В. Тарасюк

Стаття оновлена: 2014