Альшванґ Арнольд Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Альшванґ Арнольд Олександрович

АЛЬШВА́НҐ Арнольд Олександрович (19. 09(01. 10). 1898, Київ – 28. 07. 1960, Москва) – музикознавець, піаніст, композитор. Д-р мистецтвознавства (1944). Закінчив Київ. консерваторію (1920, кл. фортепіано Г. Ходоровського-Мороза, Г. Нейгауза; 1922, кл. теорії та композиції Б. Яворського і Р. Ґлієра). У 20-х рр. виступав як піаніст і композитор у Києві, Харкові, Москві, Ленінграді. 1919 – викл. муз.-істор. дисциплін на муз. курсах, нач. першої рад. військ.-муз. школи (Київ), чл. Київ. літ.-мист. гурту «9» (разом із П. Козицьким, який присвятив А. фортепіанну прелюдію, 1926; Г. Нарбутом, Лесем Курбасом, Ю. Михайловим, М. Семенком, П. Тичиною та ін.), від 1920 – лектор Вищої військ.-політ. школи Правобереж. України, 1923–24 – проф. і декан муз.-наук. ф-ту Київ. консерваторії. Від 1924 – проф. Моск. консерваторії. Наук. інтереси А. охоплюють широке коло тем і проблем світ. муз. культури – творчість зах.-європ. і рос. композиторів-класиків, питання муз. стилів (імпресіонізму, експресіонізму та ін.), муз. виконавства тощо. Низку розвідок зокрема «В. Пухальський» («Рад. музика», 1993, № 2–3); «Творчество Ф. Козицкого» («Сов. музыка», 1934, № 12); «Памяти В. Пухальского» (Там само, 1948, № 4) присвячено укр. муз. культурі. Осн. положення розвідки «Ритм і метр» («Музика», 1923, ч. 3–5, № 6–7) перебувають у річищі теорії ладового ритму Б. Яворського, ідеї якої в 20-х рр. опрацьовувались багатьма укр. музикознавцями – учнями і послідовниками Б. Яворського (Н. Вольтер, Л. Кулаковським, М. Вериківським та ін.). В Україні вийшли друком окремі роботи А., присвячені зарубіж. музиці – «Людвиг ван Бетховен. 1770–1827» (Х., 1927), «Бетховен» («Всесвіт», 1927, № 13). А. брав участь у роботі редколегії ж. «Музика» (1923– 24), читав наук. доповіді на засіданнях муз. комісії Т-ва ім. М. Леонтовича. Після переїзду до Москви неодноразово гастролював в Україні як піаніст (Київ, Харків), а також виступав з лекціями. Серед муз. творів – Симфонічна поема на укр. нар. теми (1926).

Пр.: Клод Дебюсси. Жизнь и творчество. Москва; Ленинград, 1935; Рождение и гибель Зигфрида // Сов. музыка. 1938. № 7; Советские школы пианизма (І. К. Н. Игумнов. ІІ. Г. Г. Нейгауз. ІІІ. А. Б. Гольденвейзер. IV. Л. В. Николаев) // Там само. 1938. № 10–12; 1939. № 3, 7; О философской системе Скрябина // А. Н. Скрябин. Москва; Ленинград, 1940; Опыт анализа творчества П. И. Чайковского. Москва; Ленинград, 1951; Избранные статьи. Москва, 1959; П. И. Чайковский. Москва, 1959; Произведения К. Дебюсси и М. Равеля. Москва, 1963; Избранные сочинения: В 2 т. Москва, 1964–65.

Літ.: Бернандт Г. А. А. Альшванг // Сов. музыка. 1941. № 1; Кулаковский Л. Талантливый музыковед // Там само. 1955. № 9; Кунин И. Мыслитель, ученый, художник // Альшванг А. А. Избр. соч.: В 2 т. Т. 1. Москва, 1964; Цуккерман В. Теория музыки и педагогики в деятельности А. А. Альшванга // Там само.

О. М. Немкович

Стаття оновлена: 2001