Аматорство - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аматорство

АМА́ТОРСТВО (лат. amator, від amo – полюбляю, маю нахил, кохаю) – творчість людей, які не займаються мистецтвом професійно. В Україні бере початок від обряд. свят, нар. ігор та пісень сх.-слов’ян. племен. У цих дійствах первісне мист-во було єдністю слова, музики і танцю. Через певний час дійства трансформувалися в театраліз. видовища, у яких активну участь брали скоморохи (драми «Цар Ірод», «Цар Максимілян» та ін.). У 16 ст. виникає, а у 17–19 поширюється в Україні вертеп. Подальший розвиток театр. А. пов’яз. із такими явищами, як шкіл. театр Києво-Могилян. академії (17–19 ст.), майданний балаган, кріпацький театр тощо (див. Аматорський театр). Попри утиски Рос. імперією укр. культури, аматор. театри влаштовували вистави нелегально. Муз. аматорство в Україні, зокрема хор. мист-во, в усі часи також вирізнялося високим худож. рівнем. Виконавці на укр. автент. муз. інструментах і досі зберігають давні традиції імпровізац. нар. музикування. У живописі укр. художники-аматори досягли світового визнання (К. Білокур, М. Примаченко, Никифор (Дровняк) та ін.). Для сучас. аматор. мист-ва характерний експеримент у галузі форми. Митець-аматор вільніше почувається на сцені, у картин. галереї, менше боїться нищів. критики, а головне – йому легше долати відстань між собою та глядачем, ніж професіоналові. За останні десятиліття в Україні створ. широку мережу осередків А.: респ., обл., рай. та сільс. будинки нар. творчості, що надає аматор. творчості заг.-нац. значення.

Літ.: Марков С. І. Сучасний стан і тенденції розвитку аматорського народно-інструментального жанру в Україні // Актуальні напрями відродження та розвитку народно-інструментального мистецтва в Україні. К., 1995.

І. Л. Лапінський, О. М. Мартиненко

Стаття оновлена: 2001