Амбівалентність почуттів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Амбівалентність почуттів

АМБІВАЛЕ́НТНІСТЬ ПОЧУТТІ́В (від лат. ambo – обидва, водночас і valentia – сила, міць) – неузгодженість, суперечливість, двоїстість почуттів, які одночасно переживає людина щодо однієї й тієї самої події чи об’єкта. Термін запропонував швейцар. психолог і психіатр Е. Блейлер на позначення суперечливих, швидко змінюваних реакцій при шизофренії (виділив вольову, інтелект. й афект. А.). А. п. виникає внаслідок багатомірності предметів і явищ, багатоманітності потреб та інтересів особи; неоднозначності ставлення людини до навколиш. дійсності. У типових випадках зумовлена тим, що окремі особливості складного об’єкта по-різному впливають на потреби й цінності людини (одну й ту саму людину можуть поважати за працелюбність і осуджувати за запальність), або суперечл. ставленням суб’єкта до об’єкта, одночас. спрямованістю на один і той самий об’єкт протилеж. почуттів (задоволення та незадоволення, симпатія та антипатія, любов і ненависть). Підґрунтям А. п. може бути також конфлікт між різними сенсорними аспектами досвіду, коли однаково сприймаються і позитивні, і негативні якості предмета. Що більше почуття залежать від сенсор. (чуттєвого) досвіду, що більше вони базуються на сенсор. потягові, то більшою є можливість виникнення А. п. Особл. випадок А. п. – суперечність між сталими почуттями до предмета і ситуатив. емоціями (напр., образа, неуважність з боку людини; ревнощі, коли водночас поєднуються почуття любові та ненависті). А. п. чітко виражена у дит. віці та у невротиків. Нормал. дорослі люди можуть приглушувати А. п. за допомогою волі, інтелекту. За З. Фройдом, певна А. п. цілком нормальна, але її високий ступінь свідчить про невротизм. Частіше поняття «А. п.» використовується в психопатології, коли полярність чуттів до одного й того самого об’єкта є наслідком патології пізнавал. процесів мислення, дезінтеграції і роздвоєння особистості. Переживання протилеж. почуттів може впливати на особистість, гальмувати її розвиток. А. п. досліджували З. Фройд, К. Абрагам, М. Кляйн, К. Ізард. Важливість А. п. як особливості людини відзначають укр. психологи В. Семиченко, С. Занюк, Л. Якубін.

Літ.: Изард К. Эмоции человека / Пер. с англ. Москва, 1989; Фрейд З. Психология бессознательного / Пер. с нем. Москва, 1990; Табачковский В. Человеческое мироотношение: данность или проблема? К., 1993; Семиченко В. А. Психология эмоций. Лг., 1996; Занюк С. С. Психологія мотивацій та емоцій: Навч. посіб. Лц., 1997; Фройд З. Вступ до психоаналізу / Пер. з нім. К., 1998.

О. В. Лавренко

Стаття оновлена: 2001