Амбіцькі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Амбіцькі

АМБІ́ЦЬКІ – скульптори. Брати Мирон Іванович (18. 11. 1928), Юрій Іванович (13. 01. 1927, обидва – с. Прусік, ґміна Сянік, нині Ряшів. воєводства, Польща). Члени НСХУ (1961). Закінчили Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1965, викл. М. Курилич, І. Якунін, І. Севера, М. Гладкий). Від 1957 – художники-монументалісти Львів. худож.-вироб. комбінату. Вихідці з династії лемків. нар. різьбярів. Працюють у галузі станк. та монумент. пластики. Використовують дерево, ковану мідь, камінь, метал, гальваніку, кераміку. Поєднують традиції лемків. різьби та сучас. львів. скульптур. школи. Учасники виставок: міжнар. – «Укр. нар. декорат. мист-во» (1957, Франція; 1965, Угорщина; 1965, Німеччина; 1967, Канада); респ. та всеукр. (1961, 1964, 1999, Київ). Твори зберігаються в НМУНДМ, Київ. та Канів. музеях Т. Шевченка, Харків. етногр. музеї, Нац. музеї та музеї етнографії (Львів). Мирон А. – автор пам’ятника Т. Шевченкові і пам’ят. знака «Борцям за волю України» (с. Сокільники Пустомитів. р-ну Львів. обл.; м. Рогатин Івано-Фр. обл.), композиції «Хресна дорога» з 14-ти стацій і горельєф. фігури Ісуса Христа (костел у с. Прусік, Польща). Юрій А. – автор пам’ятника Т. Шевченкові (с. Фрага), погруддя І. Франка (с. Залуква, обидва – Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.). Разом створили скульптури: «На водопій» (1960), «Гайдамаки» (1961), «Було колись на Вкраїні» (1964), «Нащадки Довбуша» (1967), «Голова гуцула» (1968), «Опришки» (1970), «Поліська легенда» (1971), «Весна 45-го» (1985), «У батьківській кузні», «Танок» (обидві – 1986), «Материнство» (1988), «Ґазда» (1989), «Юрій Змієборець», «Архангел Михаїл» (обидві – 1998), «Молитва», «Мольфар», «Доля» (усі – 1999); скульп-турні портрети Т. Шевченка, І. Франка (обидва – 1975).

В. В. Одрехівський

Стаття оновлена: 2001