Амбулаторія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Амбулаторія

АМБУЛАТО́РІЯ (від лат. аmbulatorius – який робиться на ходу) – невелика лікувально-профілактична установа до п’яти лікарських посад, яка надає лише основні види медичної допомоги хворим як у лікарняному закладі, так і у них вдома. До складу А. входить 4–6 кабінетів (терапевта, хірурга, стоматолога, педіатра, акушера-гінеколога та для спеціалістів, які приїжджають із центр. рай. лікарні). Перші окремі А. з’явилися в Україні у 18 ст. У 70– 80-х рр. 19 ст. їх створенню сприяли земські лікув. установи в селах і служби дільничних «думських лікарень» у містах. У 20 ст. А. відкривалися в сільс. місцевості, смт та віддалених р-нах міст, щоб наблизити мед. допомогу до населення. Проте їхня кількість лишалась недостатньою. Так, станом на 1926 в Україні було 1907 А., а за офіц. даними 1928 у сільс. місцевості на одного лікаря припадало 7428 мешканців.

1939 у містах працювало 2070 А. і в селах – 2856 (без інформації із зх.-укр. земель). Від 1947 більшість А. об’єднано з лікарнями. Нині А. працюють як самост. установи (лікарські А.) або входять до складу лікарень (рай. чи сільс. дільничних). Основні завдання А.: надання кваліфік. допомоги хворим безпосередньо в А. і вдома; розроблення та здійснення заходів для профілактики й попередження травматизму та захворюваності насел., проведення лікув.-профілакт. заходів із охорони здоров’я матері та дитини; впровадження в практику сучас. методів і засобів профілактики, діагностики та лікування хворих і передового досвіду роботи в амбулаторно-поліклініч. установах; організац.-метод. кер-во прикріпленими до них фельдшер.-акушер. пунктами. В А. надається також перша мед. допомога при гострих захворюваннях і нещас. випадках (травми, отруєння тощо), а при показаннях – хворі направляються в ін. лікув.-профілакт. установи для стаціонар. лікування чи консультації. В А. здійснюється експертиза та видаються листки непрацездатності при її тимчас. втраті, а осіб зі стійкою її втратою направляють для встановлення інвалідності в мед.-соц. експертні комісії. Від кін. 90-х рр. функції А., тобто надання першої мед.-санітар. допомоги, почали виконувати сімейні лікарі, що пов’язано із запровадженням в Україні сімейної медицини.

Літ.: Эльштейн Н. В. Общемедицинские проблемы терапевтической практики. Таллин, 1983; Голяченко А. М. Сельская врачебная амбулатория. К., 1985; Матвейков Г. П. Справочник по организации терапевтической помощи. Минск, 1988.

В. М. Хоменко

Стаття оновлена: 2001