АМВРО́СІЇВСЬКА СТОЯ́НКА І КІСТКО́ВИЩЕ БІЗО́НІВ — пізньопалеолітичний комплекс, роз­ташований по­близу Амвросіївки Донецької обл., у верхівʼї балки Казен­ної та притоки річки Кринка. Від­крив 1935 року В. Євсєєв, у 40–50-х рр. їх досліджували І. Пі­доплічко та П. Борисковський, у 80–90-х рр. — О. Кротова. Датується середнім періодом пізнього палеоліту (18–19 тис. років тому). Загальна від­крита площа — 450 м2. Кістковище роз­ташоване на схилі балки у давній вимивині, заповненій культурним шаром завтовшки 0,2–1,0 м, що містив кістки бізонів (близько 500 особин), кістяні вістря списів та кремін­ні мікроліти, вкладені в них, морську раковину, червону вохру. Більшість кремін­них виробів мають сліди різа­н­ня мʼяса, обробки кістки та рогу. Кістковище інтер­претують як місце загін­ного полюва­н­ня на бізонів та обробки мисливської здобичі. Стоянка знаходиться за 200 м від кістковища на платоподібному мисі. Основний горизонт культурних залишків залягав у сірувато-бурому су­глинку зав­глибшки 0,35–0,65 м та містив сліди інтенсивної обробки кременю (знаря­д­дя праці, від­ходи виробництва), фрагменти кістяних вістрів списів, прикраси з каменю та викопних скамʼянілостей, червону й жовту вохру, сліди викори­ста­н­ня вогню, дрібні фрагменти кісток бізонів. Стоянку інтер­претують як сезон­ний базовий табір мисливців на бізонів. За характером обробки кременю належить до оріньяко-граветської культурно-технологічної традиції, певна аналогія до неї — у комплексі стоянки «Нововолодимирівка-2» у Нижньому Подні­провʼї.