Амірі Гайнан Гімазетдінович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Амірі Гайнан Гімазетдінович

АМІРІ́ Гайнан Гімазетдінович (Әмири Гәйнан; 25. 08. 1911, с. Новий Артаул, Башкортостан, РФ – 08. 09. 1982, Уфа, Башкортостан, РФ) – башкирський письменник. Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Башкир. пед. ін-т (Уфа). У поемі «Кәмћетелгән Шәмсетдин, трутдинћеҙ Нуретдин» («Упосліджений Шамсутдин і Нуретдин без трудоднів», 1932), написаній у напівказк. манері, автор з гумором змальовує борсання людини між скнарістю і страхом перед злиднями, утверджує радість добротворення. Автор нарису «Яңы уйҙар» («Нові думки», 1933), зб. оповідань «Алтын» («Золото», 1940), «Ҙур бакса» («Великий сад», 1947), «Хикәйәләр» («Оповідання», 1953), психол. повісті «Мурадым» («Мурадим», 1960), поет. збірок «Ћалдат йөрәге» («Серце солдата», 1944), «Йәшәү – яныу» («Життя – горіння», 1957), «Яҙҙың бер тамсыћы» («Крапля весни», 1964) та ін. Усі твори А. опубл. в Уфі. Відомий також як дит. письменник, публіцист і літературознавець. Досліджував укр. тему в башкир. літ-рі. Автор вірша «Украинаға» («Україні», 1949), присвяч. визволенню укр. земель від нім.-фашист. загарбників. Переклав низку творів укр. поетів, зокрема вірш П. Тичини «На майдані», що був уміщений у кн. «Днепр тулкындары» («Хвилі Дніпра», Уфа, 1979).

В. Г. Гримич

Стаття оновлена: 2001