Аміт Осман

АМІ́Т Осман (28. 02. 1910, с. Денізбачі Євпаторій. пов. Таврій. губ., нині с. Денисівка Чорномор. р-ну, АР Крим — 17. 03. 1942, на фронті) — кримськотатарський поет, пере­кладач, журналіст. Учасник 2-ї світової війни. Навч. у Сімфероп. пед. ін­ституті (1928–32). 1932–41 працював у ред. г. «Яш къувет» («Молода сила»), де ще у 1925 було на­друковано його перші вірші, г. «Яш ленинджилер» («Молоді ленінці»), відп. секретарем ж. «Эдебият ве культура» («Література і культура»). Ви­йшли дві поет. зб.: «Биринджи баразна» («Перша борозна», 1933) та «Меним баарим» («Моя весна», 1941; обидві — Сімферополь); видати зб. віршів для дітей «Кучюк достларыма» («Моїм маленьким братам») пере­шкодила війна. Деякі вірші вміщено посмертно у зб. «Он экилернинъ хатиреси» («Памʼять про дванадцятьох», Ташкент, 1970). 1972 у Ташкенті ви­дано книгу А. «Челик давушы» («Дзвін криці»). А. пере­кладав кримськотатар. мовою твори Т. Шевченка, О. Пушкіна, І. Крилова, М. Лермонтова.

Завантажити статтю