Аміт Осман - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аміт Осман

АМІ́Т Осман (28. 02. 1910, с. Денізбачі Євпаторій. пов. Таврій. губ., нині с. Денисівка Чорномор. р-ну, АР Крим – 17. 03. 1942, на фронті) – кримськотатарський поет, перекладач, журналіст. Учасник 2-ї світ. війни. Навч. у Сімфероп. пед. ін-ті (1928–32). 1932–41 працював у ред. г. «Яш къувет» («Молода сила»), де ще у 1925 було надруковано його перші вірші, г. «Яш ленинджилер» («Молоді ленінці»), відп. секретарем ж. «Эдебият ве культура» («Література і культура»). Вийшли дві поет. зб.: «Биринджи баразна» («Перша борозна», 1933) та «Меним баарим» («Моя весна», 1941; обидві – Сімферополь); видати зб. віршів для дітей «Кучюк достларыма» («Моїм маленьким братам») перешкодила війна. Деякі вірші вміщено посмертно у зб. «Он экилернинъ хатиреси» («Пам’ять про дванадцятьох», Ташкент, 1970). 1972 у Ташкенті видано книгу А. «Челик давушы» («Дзвін криці»). А. перекладав кримськотатар. мовою твори Т. Шевченка, О. Пушкіна, І. Крилова, М. Лермонтова.

Літ.: Нагаев С., Фазыл Р. Къырымтатар эдебияты тарихына бир назар (Погляд на історію кримськотатарської літератури) // Йылдыз (Зірка). 1989. № 4; Деятели крымскотатарской культуры; Къуртнезир.

А. Р. Кокієва

Стаття оновлена: 2001