Аморальність

Визначення і загальна характеристика

АМОРА́ЛЬНІСТЬ (від а… і лат. moralis — моральний) — крайня форма роз­тлі­н­ня особистості, що виражається у сві­домому зневажан­ні моральних норм і цін­ностей, які утвердилися у певному су­спільстві. А. виявляється як нелюдяність (вороже, жорстоке або корисливе ставле­н­ня до людей, тварин) і як без­соромність (презирство до громад. думки і правил при­стойності). Аморал. особам часто властивий цинізм. Аморал. особистість формується як в атмо­сфері невиправд. суворості, байдужості, по­стій. дефіциту позитив. емоцій, за від­сутності необхід. вихова­н­ня, так і в результаті вседо­зволеності, роз­бещеності, потура­н­ня будь-яким примхам. А. виникає в умовах анархії і необмеж., без­контрол. влади одних людей над іншими, де надмірні права по­єд­нуються з без­правністю (у закритих вихов. закладах, сімʼях авторитар. типу тощо). При цьому особливо значна роль негатив. прикладу оточуючих, коли А. бере верх, а доброчин­ність виявляється без­помічною. Вихован­ню імунітету до А. сприяють демократизація і гуманізація сусп. стосунків, а також під­вище­н­ня сусп. вимог до особистості. «А.» — оціночний термін, що кон­статує невід­повід­ність явища чи сукупності явищ певним реал. нормам або ідеал. на­становам у тій чи ін. синхрон. етніч. або нац. структурі. Гострота оцінки зро­стає в жорстких структурах і понижується зі збільше­н­ням ступеня етич. релятивізму. Те, що порівнюють, і те, з чим порівнюють або спів­від­носять, може складатися з різної кількості елементів, тобто порівня­н­ня може від­буватися на різних рівнях складності. Напр., можна роз­глядати такі рівні: особа — група, група — група, особа — соціум, соціум — соціум, особа — держава, група — держава і т. д. Оцінка ефективна лише в певному синхрон. контекс­ті: приклади релятивності оцінки різного рівня зі­ставлень (убивство людини аморальне, але людину можуть посилати на смерть заради мети, яку одна сторона може вважати героїчною, інша — злочин­ною; держава може посилати на війну навіть дітей і, прирікаючи їх на вбивство, виправдовувати це своїми морал. законами і т. ін.). А. тих або ін. партнерів статевої поведінки ви­значають лише з по­гляду панів. соц. кодів, а не шляхом абсолют. логіч. доведе­н­ня, отже, вона під­лягає пере­оцінці з боку аутсайдера чи в разі зміни об­ставин. Впродовж десятиліть укр. більшов. ідеологи виправдовували політику етноциду, імпер. інтервенцій ідеєю боротьби за пере­могу комунізму, нині ж ви­знано, що така політика аморальна; ві­домі дис­кусії з приводу моральності чи аморальності «син­дрому Павлика Морозова», «жертви в імʼя» та ін. Віртуалізація дійсності, особливо соц. стосунків, сприяє дедалі більшій від­носності етич. критеріїв. Так, військовик натискає кнопку, а що діється на місці влуче­н­ня ракети — «не його клопіт», бо він «виконує наказ». Так само не вважають аморал. і роз­рахунок траєкторії ракети, який пропонував математик ще на стадії створе­н­ня системи. Чи є аморал. діяльність церкви, якщо вона в критичних для нації ситуаціях благословляє людей на поруше­н­ня Божого закону у війнах? Світ. спільнота таврує етнічні конфлікти в одних частинах планети, якщо в них беруть участь негегемонічні держави, але заплющує очі на конфлікти в ін. місцях, коли йдеться про певні матеріал. вигоди або коли в протиборстві беруть участь над­держави. На межі 20–21 ст. не в остан­ню чергу внаслідок глобалізації сусп. процесів пита­н­ня моральності та А. привертають дедалі пильнішу увагу громадськості в усьому світі, хоча через субʼєкт. та обʼєкт. чин­ники поки що немає філос. бази для виробле­н­ня досить простої та ефектив. системи загально­прийнятих критеріїв морал. оцінки люд. поведінки.

Літ.: Гудилина Э. Б. Сущность отклоняющегося поведения и формы его проявления в нравствен­ности // Мораль: противоречия и конфликты. Москва, 1987; R. Werner. The immorality of nuclear deterrence // Political realism and international morality. Boulder (Col.), 1987; A. M. Wiles. Lying: itʼs inconstant value // Southern j. of philosophy. Memphis, 1988. Vol. 26, № 2; Луман Н. Честность политиков и высшая аморальность политики // Вопр. социологии. 1992. Т. 1; Рябов О. В. Природа аморального: индивидуализм или тоталитарность? // Современ­ное общество: во­просы теории, методологии, методы социальных ис­следований. Пермь, 1992; Малеин Н. С. О моральном вреде // ГП. Москва, 1993; Фролова И. А. Нравствен­ный человек и аморальное общество в философии Р. Нибура // Гуманизм и культура: век ХХ. Тверь, 1993; Савченко Е. А. О готовности старшеклас­сников противостоять аморальным проявлениям // Вопр. психологии. 1997. № 3.

Л. А. Герасимчук

Завантажити статтю