Аморальність

АМОРА́ЛЬНІСТЬ (від а… і лат. moralis — моральний) — крайня форма розтління особистості, що виражається у свідомому зневажанні моральних норм і цінностей, які утвердилися у певному суспільстві. А. виявляється як нелюдяність (вороже, жорстоке або корисливе ставлення до людей, тварин) і як безсоромність (презирство до громад. думки і правил пристойності). Аморал. особам часто властивий цинізм. Аморал. особистість формується як в атмосфері невиправд. суворості, байдужості, постій. дефіциту позитив. емоцій, за відсутності необхід. виховання, так і в результаті вседозволеності, розбещеності, потурання будь-яким примхам. А. виникає в умовах анархії і необмеж., безконтрол. влади одних людей над іншими, де надмірні права поєднуються з безправністю (у закритих вихов. закладах, сім’ях авторитар. типу тощо). При цьому особливо значна роль негатив. прикладу оточуючих, коли А. бере верх, а доброчинність виявляється безпомічною. Вихованню імунітету до А. сприяють демократизація і гуманізація сусп. стосунків, а також підвищення сусп. вимог до особистості. «А.» — оціночний термін, що констатує невідповідність явища чи сукупності явищ певним реал. нормам або ідеал. настановам у тій чи ін. синхрон. етніч. або нац. структурі. Гострота оцінки зростає в жорстких структурах і понижується зі збільшенням ступеня етич. релятивізму. Те, що порівнюють, і те, з чим порівнюють або співвідносять, може складатися з різної кількості елементів, тобто порівняння може відбуватися на різних рівнях складності. Напр., можна розглядати такі рівні: особа — група, група — група, особа — соціум, соціум — соціум, особа — держава, група — держава і т. д. Оцінка ефективна лише в певному синхрон. контексті: приклади релятивності оцінки різного рівня зіставлень (убивство людини аморальне, але людину можуть посилати на смерть заради мети, яку одна сторона може вважати героїчною, інша — злочинною; держава може посилати на війну навіть дітей і, прирікаючи їх на вбивство, виправдовувати це своїми морал. законами і т. ін.). А. тих або ін. партнерів статевої поведінки визначають лише з погляду панів. соц. кодів, а не шляхом абсолют. логіч. доведення, отже, вона підлягає переоцінці з боку аутсайдера чи в разі зміни обставин. Впродовж десятиліть укр. більшов. ідеологи виправдовували політику етноциду, імпер. інтервенцій ідеєю боротьби за перемогу комунізму, нині ж визнано, що така політика аморальна; відомі дискусії з приводу моральності чи аморальності «синдрому Павлика Морозова», «жертви в ім’я» та ін. Віртуалізація дійсності, особливо соц. стосунків, сприяє дедалі більшій відносності етич. критеріїв. Так, військовик натискає кнопку, а що діється на місці влучення ракети — «не його клопіт», бо він «виконує наказ». Так само не вважають аморал. і розрахунок траєкторії ракети, який пропонував математик ще на стадії створення системи. Чи є аморал. діяльність церкви, якщо вона в критичних для нації ситуаціях благословляє людей на порушення Божого закону у війнах? Світ. спільнота таврує етнічні конфлікти в одних частинах планети, якщо в них беруть участь негегемонічні держави, але заплющує очі на конфлікти в ін. місцях, коли йдеться про певні матеріал. вигоди або коли в протиборстві беруть участь наддержави. На межі 20–21 ст. не в останню чергу внаслідок глобалізації сусп. процесів питання моральності та А. привертають дедалі пильнішу увагу громадськості в усьому світі, хоча через суб’єкт. та об’єкт. чинники поки що немає філос. бази для вироблення досить простої та ефектив. системи загальноприйнятих критеріїв морал. оцінки люд. поведінки.

Розмір шрифту

Аморальність

Рекомендована література

Інформація про статтю