Аморальність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Аморальність

АМОРА́ЛЬНІСТЬ (від а… і лат. moralis – моральний) – крайня форма розтління особистості, що виражається у свідомому зневажанні моральних норм і цінностей, які утвердилися у певному суспільстві. А. виявляється як нелюдяність (вороже, жорстоке або корисливе ставлення до людей, тварин) і як безсоромність (презирство до громад. думки і правил пристойності). Аморал. особам часто властивий цинізм. Аморал. особистість формується як в атмосфері невиправд. суворості, байдужості, постій. дефіциту позитив. емоцій, за відсутності необхід. виховання, так і в результаті вседозволеності, розбещеності, потурання будь-яким примхам. А. виникає в умовах анархії і необмеж., безконтрол. влади одних людей над іншими, де надмірні права поєднуються з безправністю (у закритих вихов. закладах, сім’ях авторитар. типу тощо). При цьому особливо значна роль негатив. прикладу оточуючих, коли А. бере верх, а доброчинність виявляється безпомічною. Вихованню імунітету до А. сприяють демократизація і гуманізація сусп. стосунків, а також підвищення сусп. вимог до особистості. «А.» – оціночний термін, що констатує невідповідність явища чи сукупності явищ певним реал. нормам або ідеал. настановам у тій чи ін. синхрон. етніч. або нац. структурі. Гострота оцінки зростає в жорстких структурах і понижується зі збільшенням ступеня етич. релятивізму. Те, що порівнюють, і те, з чим порівнюють або співвідносять, може складатися з різної кількості елементів, тобто порівняння може відбуватися на різних рівнях складності. Напр., можна розглядати такі рівні: особа – група, група – група, особа – соціум, соціум – соціум, особа – держава, група – держава і т. д. Оцінка ефективна лише в певному синхрон. контексті: приклади релятивності оцінки різного рівня зіставлень (убивство людини аморальне, але людину можуть посилати на смерть заради мети, яку одна сторона може вважати героїчною, інша – злочинною; держава може посилати на війну навіть дітей і, прирікаючи їх на вбивство, виправдовувати це своїми морал. законами і т. ін.). А. тих або ін. партнерів статевої поведінки визначають лише з погляду панів. соц. кодів, а не шляхом абсолют. логіч. доведення, отже, вона підлягає переоцінці з боку аутсайдера чи в разі зміни обставин. Впродовж десятиліть укр. більшов. ідеологи виправдовували політику етноциду, імпер. інтервенцій ідеєю боротьби за перемогу комунізму, нині ж визнано, що така політика аморальна; відомі дискусії з приводу моральності чи аморальності «синдрому Павлика Морозова», «жертви в ім’я» та ін. Віртуалізація дійсності, особливо соц. стосунків, сприяє дедалі більшій відносності етич. критеріїв. Так, військовик натискає кнопку, а що діється на місці влучення ракети – «не його клопіт», бо він «виконує наказ». Так само не вважають аморал. і розрахунок траєкторії ракети, який пропонував математик ще на стадії створення системи. Чи є аморал. діяльність церкви, якщо вона в критичних для нації ситуаціях благословляє людей на порушення Божого закону у війнах? Світ. спільнота таврує етнічні конфлікти в одних частинах планети, якщо в них беруть участь негегемонічні держави, але заплющує очі на конфлікти в ін. місцях, коли йдеться про певні матеріал. вигоди або коли в протиборстві беруть участь наддержави. На межі 20–21 ст. не в останню чергу внаслідок глобалізації сусп. процесів питання моральності та А. привертають дедалі пильнішу увагу громадськості в усьому світі, хоча через суб’єкт. та об’єкт. чинники поки що немає філос. бази для вироблення досить простої та ефектив. системи загальноприйнятих критеріїв морал. оцінки люд. поведінки.

Літ.: Гудилина Э. Б. Сущность отклоняющегося поведения и формы его проявления в нравственности // Мораль: противоречия и конфликты. Москва, 1987; R. Werner. The immorality of nuclear deterrence // Political realism and international morality. Boulder (Col.), 1987; A. M. Wiles. Lying: it’s inconstant value // Southern j. of philosophy. Memphis, 1988. Vol. 26, № 2; Луман Н. Честность политиков и высшая аморальность политики // Вопр. социологии. 1992. Т. 1; Рябов О. В. Природа аморального: индивидуализм или тоталитарность? // Современное общество: вопросы теории, методологии, методы социальных исследований. Пермь, 1992; Малеин Н. С. О моральном вреде // ГП. Москва, 1993; Фролова И. А. Нравственный человек и аморальное общество в философии Р. Нибура // Гуманизм и культура: век ХХ. Тверь, 1993; Савченко Е. А. О готовности старшеклассников противостоять аморальным проявлениям // Вопр. психологии. 1997. № 3.

Л. А. Герасимчук

Стаття оновлена: 2001