Амортизація - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Амортизація

АМОРТИЗА́ЦІЯ (від лат. amortisatio – погашення, від mors (mortis) – смерть) – процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці (техніки, будівель і споруд) на вартість продукції (товарів і послуг) з метою повного відшкодування основних фондів за період їх функціонування (експлуатації). Безперерв. процес вироб-ва товарів і надання послуг потребує постій. відтворення осн. фондів. Необхід. умовою відновлення засобів праці в міру їх зношення і старіння є поступове відшкодування їхньої вартості за період експлуатації, яке здійснюється через А. шляхом амортизаційних відрахувань. Щоріч. їхній розмір обчислюється за встановл. нормами у відсотках до баланс. величини осн. фондів, відповідно до прийнятого норматив. (оптим.) періоду функціонування різних видів засобів праці. Напр., для машин і устаткування норматив. період функціонування становить 7 р., річна норма амортизації – 15 % їхньої баланс. вартості, а для будівель – відповідно 20 р. і 5 %. Норми амортизаційних відрахувань розраховуються за формулою

Hав=(Ф-Л)/(Ап×Ф)×100,

де Ф – осн. фонди, Л – ліквідац. (залишкова) частина осн. фондів (яку можна реалізувати), Ап – амортизац. період (норматив. термін функціонування) осн. фондів. Тривалість амортизаційного періоду (доцільного терміну використання засобів праці) встановлюється централізовано (на держ. рівні) з урахуванням багатьох чинників, зокрема фіз. довговічності, економічності капітал. ремонту, умов експлуатації, можливих темпів оновлення. З подальшим розвитком техніки, вдосконаленням технології та орг-ції вироб-ва змінюються умови й тривалість використання осн. фондів, у зв’язку з чим виникає об’єктивна необхідність період. перегляду та уточнення норм амортизац. відрахувань. Для здійснення ефектив. амортизац. політики важливим є знання методів амортизації. У практиці господарювання можуть застосовуватись методи рівномір. (лінійної), подвійно-залишк. та прискор. амортизації. Рівномірна амортизація передбачає незмінні норми щоріч. амортизац. відрахувань протягом амортизац. періоду. Згідно з чинним законодавством України, щорічні норми амортизац. відрахувань для першої, другої і третьої груп осн. фондів становлять відповідно 5, 25 і 15 %. Норми амортизац. відрахувань за методом подвійно-залишк. амортизації встановлюються через подвоєння норм, обчислюються за методом рівномір. амортизації, але не щодо баланс., а щодо залишк. величини осн. фондів. Згідно з чинним законодавством України, підпр-вам надано право самостійно приймати рішення про застосування прискор. амортизації осн. фондів. При цьому мають використовуватись такі норми прискор. амортизації відповідно до року експлуатації засобів праці третьої групи (амортизац. період – 7 р.): перший – 15 %, другий – 30 %, третій – 20 %, четвертий – 15 %, п’ятий – 10 %, шостий і сьомий – по 5 %. Амортизац. відрахування входять у собівартість продукції і після її реалізації нагромаджуються в амортизаційному фонді, що є джерелом відтворення (реновації) осн. фондів. А. настільки важлива для екон. розвитку, що стала об’єктом держ. політики. Амортизац. політика нерозривно пов’язана з інвестиц. та податк. політикою. Держава регулює процес А. за допомогою відповід. законодавства (в Україні Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997) – доки не прийнято спец. закон про А.).

Літ.: Волошина В. В., Шинкаренко Р. Н., Яковенко Л. И. Улучшение использования производственных фондов и особенности их амортизации в обороте // Вест. Харьков. ун-та. 1990. № 348. История. Вып. 1; Ковалев В. Амортизация и методы ее исчисления // Торговля. 1992. № 7–12; Музыченко А. С. Усиление роли амортизационного фонда в воспроизводственном процессе // Орг-ция и регулирование экономики. К., 1992. Вып. 108; Борисенко З. Н. Амортизационная политика. К., 1993; Брунько В. Про амортизаційну політику // ЕУ. 1994. № 5; Орлов П. Державне регулювання оновлення основних фондів // Там само. № 6; Кирей О. Передумови формування ефективної амортизаційної політики // Там само. № 9; Новодворский В. Д., Хорин А. Н. О новых подходах к методам амортизации основных средств // Бухгалтер. учет. 1996. № 7; Фукс А. Е. Амортизація і оновлення основного капіталу: теорія і практика. К., 1996; Гладышевский А. И., Мишина В. Ю. Проблемы переоценки основных фондов и амортизационная политика // Экономика строительства. 1997. № 4; Иванченко В., Фокин Ю. Фонд амортизации: вопросы формирования и использование // Экономист. 1997. № 2; Удосконалення обліку амортизації: стан, проблеми, перспективи. Ж., 1998.

М. С. Герасимчук

Стаття оновлена: 2001