Амортизація

АМОРТИЗА́ЦІЯ (від лат. amortisatio — погаше­н­ня, від mors (mortis) — смерть) — процес пере­несе­н­ня авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці (техніки, будівель і споруд) на вартість продукції (товарів і послуг) з метою повного від­шкодува­н­ня основних фондів за період їх функціонува­н­ня (екс­плуатації). Без­перерв. процес виробництва товарів і на­да­н­ня послуг потребує по­стій. від­творе­н­ня осн. фондів. Необхід. умовою від­новле­н­ня засобів праці в міру їх зноше­н­ня і старі­н­ня є по­ступове від­шкодува­н­ня їхньої вартості за період екс­плуатації, яке здійснюється через А. шляхом амортизаційних від­рахувань. Щоріч. їхній роз­мір обчислюється за встановл. нормами у від­сотках до баланс. величини осн. фондів, від­повід­но до прийнятого норматив. (оптим.) періоду функціонува­н­ня різних видів засобів праці. Напр., для машин і устаткува­н­ня норматив. період функціонува­н­ня становить 7 р., річна норма амортизації — 15 % їхньої баланс. вартості, а для будівель — від­повід­но 20 р. і 5 %. Норми амортизаційних від­рахувань роз­раховуються за формулою

H_ав=(Ф-Л)/(А_п×Ф)×100,

де Ф — осн. фонди, Л — ліквідац. (залишкова) частина осн. фондів (яку можна реалізувати), А_п — амортизац. період (норматив. термін функціонува­н­ня) осн. фондів. Тривалість амортизаційного періоду (доцільного терміну викори­ста­н­ня засобів праці) встановлюється централізовано (на держ. рівні) з урахува­н­ням багатьох чин­ників, зокрема фіз. довговічності, економічності капітал. ремонту, умов екс­плуатації, можливих темпів оновле­н­ня. З подальшим роз­витком техніки, вдосконале­н­ням технології та організації виробництва змінюються умови й тривалість викори­ста­н­ня осн. фондів, у звʼязку з чим виникає обʼєктивна необхідність період. пере­гляду та уточне­н­ня норм амортизац. від­рахувань. Для здійсне­н­ня ефектив. амортизац. політики важливим є зна­н­ня методів амортизації. У практиці господарюва­н­ня можуть за­стосовуватись методи рівномір. (лінійної), по­двійно-залишк. та при­скор. амортизації. Рівномірна амортизація перед­бачає не­змін­ні норми щоріч. амортизац. від­рахувань протягом амортизац. періоду. Згідно з чин­ним законодавством України, щорічні норми амортизац. від­рахувань для першої, другої і третьої груп осн. фондів становлять від­повід­но 5, 25 і 15 %. Норми амортизац. від­рахувань за методом по­двійно-залишк. амортизації встановлюються через по­двоє­н­ня норм, обчислюються за методом рівномір. амортизації, але не щодо баланс., а щодо залишк. величини осн. фондів. Згідно з чин­ним законодавством України, під­приємствам на­дано право само­стійно при­ймати ріше­н­ня про за­стосува­н­ня при­скор. амортизації осн. фондів. При цьому мають використовуватись такі норми при­скор. амортизації від­повід­но до року екс­плуатації засобів праці третьої групи (амортизац. період — 7 р.): перший — 15 %, другий — 30 %, третій — 20 %, четвертий — 15 %, пʼятий — 10 %, шостий і сьомий — по 5 %. Амортизац. від­рахува­н­ня входять у собівартість продукції і після її реалізації на­громаджуються в амортизаційному фонді, що є джерелом від­творе­н­ня (реновації) осн. фондів. А. на­стільки важлива для екон. роз­витку, що стала обʼєктом держ. політики. Амортизац. політика нерозривно повʼязана з інвестиц. та податк. політикою. Держава регулює процес А. за допомогою від­повід. законодавства (в Україні Закон «Про оподаткува­н­ня прибутку під­приємств» (1997) — доки не прийнято спец. закон про А.).

Літ.: Волошина В. В., Шинкаренко Р. Н., Яковенко Л. И. Улучшение использования производствен­ных фондов и особен­ности их амортизации в обороте // Вест. Харьков. університета. 1990. № 348. История. Вып. 1; Ковалев В. Амортизация и методы ее исчисления // Торговля. 1992. № 7–12; Музыченко А. С. Усиление роли амортизацион­ного фонда в вос­производствен­ном процес­се // Орг-ция и регулирование экономики. К., 1992. Вып. 108; Борисенко З. Н. Амортизацион­ная политика. К., 1993; Брунько В. Про амортизаційну політику // ЕУ. 1994. № 5; Орлов П. Державне регулюва­н­ня оновле­н­ня основних фондів // Там само. № 6; Кирей О. Перед­умови формува­н­ня ефективної амортизаційної політики // Там само. № 9; Новодворский В. Д., Хорин А. Н. О новых подходах к методам амортизации основных средств // Бухгалтер. учет. 1996. № 7; Фукс А. Е. Амортизація і оновле­н­ня основного капіталу: теорія і практика. К., 1996; Гладышевский А. И., Мишина В. Ю. Про­блемы пере­оценки основных фондов и амортизацион­ная политика // Экономика строительства. 1997. № 4; Иванченко В., Фокин Ю. Фонд амортизации: во­просы формирования и использование // Экономист. 1997. № 2; Удосконале­н­ня обліку амортизації: стан, про­блеми, пер­спективи. Ж., 1998.

М. С. Герасимчук

Завантажити статтю