АН - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
АН

«АН» – серія літаків, створених під керівництвом О. К. Антонова (1946–84) та його послідовників у Дослідному конструкторському бюро (нині АНТК ім. О. К. Антонова). На сьогодні створ. 20 типів літаків серії «Ан» і понад 100 їх модифікацій. Літаки вирізняються надійністю та економічністю конструкцій, універсальністю у використанні, можливістю експлуатації на ґрунт. аеродромах і простотою обслуговування. Нині збудовано понад 22 тис. літаків серії «Ан», із них понад 1,5 тис. експортовано більш як у 50 країн світу. На літаках «Ан» встановлено 350 рекордів. Досягнення Ан-2, Ан-22, Ан-124, Ан-225 занесено до Книги рекордів Ґіннесса.

Ан-2 – багатоцільовий літак, що започаткував велике сімейство машин цього типу. Перший політ відбувся 31 серпня 1947. Випробування Ан-2 на полях Київ. обл. справило велике враження на працівників с. госп-ва, і за клопотанням М. Хрущова від 1949 розпочато його серійне вироб-во на Київ. авіац. з-ді (нині «Авіант»). На Ан-2 встановлено поршневий двигун АШ-62ІР потуж. 735 кВт (1000 к. с.); крейсер. швидк. – 180 км/год., кількість пасажирів – 12, дальність польоту за макс. навантаження (1,5 т) – 420 км. 1956 на ВДНГ у Москві отримав золоту медаль і диплом 1-го ступеня. Всього на з-дах СРСР, Польщі, Китаю виготовлено понад 15 тис. літаків Ан-2 у 18-ти модифікаціях (на колесах, лижах, поплавках) – транспортних, пасажирських, с.-г., для гасіння лісових пожеж тощо. У Китаї його вироб-во триває і нині. Ан-2 обслуговував понад 2300 авіаліній і мав славу надійного літака у всіх країнах, де був у експлуатації; набув 40 «професій»; експортувався до 28-ми країн світу. Нині понад 6000 літаків Ан-2 успішно експлуатуються у різноманітних геогр. р-нах світу, зокрема у важкодоступ. місцях. Ан-2 сертифіковано у Франції, Бразилії, Польщі та Китаї. Його особливістю є простота, висока надійність і можливість експлуатації з ґрунт. майданчиків довж. 500 м.

Ан-8 – транспорт. літак з турбогвинт. двигунами, побудований за новою схемою, з широким фюзеляжем, верхнім розташуванням крила і великим вантаж. люком, що дало змогу вирішити завдання повітр. десантування великогабаритної техніки. Макс. вантаж – 11 т, крейсер. швидкість – 520 км/год., вис. польоту – 8 км, макс. дальність – 3500 км. Дослід. зразок Ан-8 виготовлено 1956 на Київ. авіац. з-ді. 1958 розпочато серійне вироб-во на авіац. з-ді в Ташкенті, де для надання допомоги та консультацій щодо буд-ва літака Київ. ДКБ мало представництво. До 1961 було збудовано 151 літак Ан-8. За великі розміри фюзеляжу Ан-8 називають «китом, що літає».

Ан-10А – швидкіс. пасажир. літак з чотирма турбогвинт. двигунами АІ-20 потуж. 4000 к. с. кожний. Створ. 1957. Використовувався для пасажир. перевезень на магістрал. лініях, транспорт. вантаж. перевезень на наук. станції Пн. полюса, експлуатувався також на коротких міжобл. трасах. Ан-10А піднімав у повітря до 15 т комерц. вантажу, зокрема 100 пасажирів з багажем і бл. 5 т різноманіт. вантажу; на замовлення міг бути переобладнаний для перевезення до 130-ти пасажирів. За комфортом не мав собі рівних у світі. Екіпаж – 5 осіб, рейсова швидк. – 630–680 км/год. Особливо економічний на авіалініях протяжністю 800–2500 км, міг здійснювати посадку на ґрунт. та засніжених аеродромах. У 1957–70 літаки Ан-10А перевезли 40 млн пасажирів та понад 1 млн т пошти і вантажів. 1958 на Всесвіт. виставці в Брюсселі Ан-10А удостоєний Диплома і Великої золотої медалі. Швидкісні рекордні перельоти на серійних літаках Ан-10А дозволили отримати у 1960 підвищені швидкості літака: у травні з комерц. вантажем до 15 т отримано середню швидк. 723 км/год. на маршруті Москва – Мелітополь – Москва протяжністю 2000 км; у червні – 760 км/год. на маршруті Київ – Харків – Київ (900 км); у липні – 720 км/год. на маршруті Київ – Ташкент – Київ (3600 км).

Ан-12 – транспортно-десант. літак, ідентичний за схемою, розташуванням крила та силовою установкою літакові Ан-10А. Тривалий час був осн. літаком повітряно-десант. військ СРСР. Створ. 1957. Признач. для перевезення великогабарит. вантажів і різноманіт. інженерної, буд. і с.-г. техніки із супроводжув. персоналом (до 14 осіб). Може злітати з ґрунт. аеродромів, використовуватись для обслуговування наук. і рятув. експедицій, а при неможливості зробити посадку в пункті призначення – скидати у повітрі вантаж і техніку на вантаж. парашутах. Має високі злітно-посадкові властивості. Макс. комерц. навантаження – 20 т, крейсер. швидк. – 550–600 км/год., дальність польоту з вантажем 10 т – 3400 км. У 1957–72 на з-дах у Іркутську, Воронежі і Ташкенті збудовано 1162 літаки. Ан-12 мав понад 20 модифікацій, експортувався до 14-ти країн світу.

Ан-14 («Бджілка») – багатоцільовий літак короткого зльоту і посадки. Створ. 1958. Для нього характерні невимогливість до поверхні ґрунт. аеродромів і простота пілотування. Використовувався в штаб., зв’язк. та ін. варіантах. Макс. комерц. навантаження – 720 кг, крейсер. швидк. – 180–220 км/год., макс. дальність – 950 км, довж. розгону – 120–140 м. Серійно виготовлявся у 1960-х рр. на авіац. з-ді в м. Арсеньєв (РФ).

Ан-24 – пасажир. літак із газотурбін. двигунами, що замінив на авіалініях серед. довжини застарілі поршневі літаки Лі-2, Іл-14. Особливості конструкції літака: фюзеляж із панелей клеєзварюв. з’єднання, центроплан із моноліт. пресованих панелей і лонжеронів тощо. Це забезпечило високу вагову ефективність і можливість експлуатації з ґрунт. аеродромів. Перевозить 48–52 пасажири; екіпаж – 2–5 осіб. Має 2 турбогвинт. двигуни АІ-24 (потуж. 1880 кВт кожний) і реакт. РУ 19–300 (тяга – 900 кгс). Крейсер. швидк. – 450 км/год., дальність польоту з 48-ма пасажирами – 760 км. Перший випробув. політ відбувся 20 жовтня 1959. У 1959–78 на Київ. авіац. з-ді виготовлено 1028 літаків, з них 218 експортовано до 23-х країн світу. Всього виготовлено 1335 літаків Ан-24. На літаку встановлено 71 світ. рекорд. У нар. госп-ві є кілька модифікацій Ан-24: Ан-24В, Ан-24РВ, Ан-24Т та Ан-24РТ. Ан-24В признач. для пасажир. і вантаж. перевезень на лініях малої і серед. протяжності. У СРСР від 1962 до травня 1969 літаки Ан-24В перевезли бл. 25 млн пасажирів і понад 350 тис. т вантажів і пошти. Пасажирський Ан-24РВ відрізняється від Ан-24В встановленням у правій мотогондолі додатк. розгінного реактив. двигуна з тягою 900 кгс, який виконує також функції агрегата автоном. запуску. Завдяки цьому Ан-24РВ може успішно експлуатуватися з макс. злітним навантаженням при т-рі повітря до +30 °С чи на високогір. аеродромах вис. до 3000 м над р. м. Транспортний Ан-24Т, на відміну від Ан-24В, має вантаж. люк у хвост. частині фюзеляжу розмірами 1,4×2,8 м, над яким встановлено кран-балку вантажопідйомністю 1,5 т, а також транспортер вантажопідйомністю 4,5 т, умонтований у підлогу вантаж. кабіни, та ін. транспортне обладнання. Конструкція літака дозволяє скидати вантаж на парашутах. Ан-24РТ відрізняється від Ан-24Т встановленим реактив. двигуном такого ж типу, як на Ан-24РВ.

Ан-22 («Антей») – широкофюзеляж. транспортно-вантаж. літак, яких не знала тогочасна світ. практика. Був визнаний світ. досягненням авіац. техніки. Перший виліт здійснив 25 лютого 1965, демонструвався на Міжнар. авіац. виставці в Парижі (1965, 1967). Має 4 турбогвинт. двигуни конструкції М. Кузнецова потуж. 15 000 к. с. кожний, над стелею вантажної кабіни закріплено спец. рейки, по яких рухаються чотири електротельфери вантажопідйомністю 2,5 т кожний. Ан-22 може перевезти теплохід на підвод. крилах типу «Ракета», пасажир. залізнич. вагон, 5 бульдозерів, доставити 60 т вантажів на відстань понад 3000 км. Макс. дальність польоту – 9000 км, макс. швидк. – 640 км/год. Ан-22 пристосований до бетон. та ґрунт. аеродромів, а також має можливість скидати вантаж на парашутах у важкодоступні місця. Серійно виготовлявся на авіац. з-ді в Ташкенті; збудовано 64 літаки. На Ан-22 встановлено 14 світ. рекордів, зокрема у 1967 – абсолют. світ. рекорд: вантаж масою 100,44 т піднято на вис. 7848 м.

Ан-30 – літак для аерофотознімання. Створ. 1967 на базі Ан-24; відрізняється наявністю у носовій частині заскленої кабіни штурмана і 5-ти аерофотоапаратів для план. і перспектив. знімання. Макс. дальність польоту – 2400 км. Має кращі властивості Ан-24, зокрема можливість базування на ґрунт. аеродромах. Виготовлявся у 1973–79 на Київ. авіац. з-ді; всього виготовлено 123 літаки.

Ан-26 – транспортно-вантаж. літак. Створ. 1969 також на базі Ан-24; відрізняється наявністю у хвост. частині фюзеляжу великого вантаж. люка, транспортера і таля у вантаж. кабіні. Признач. для перевезення вантажів, різноманіт. техніки і легкових автомобілів із супроводжув. персоналом. Обладнання літака дозволяє у повітрі скидати людей чи вантаж на парашутах. Дальність польоту з макс. навантаженням (5,5 т) – 760 км. Виготовлявся у 1969– 85 на Київ. авіац. з-ді; всього виготовлено 1402 літаки. Ан-26 за надійністю, економічністю та великим ресурсом до 1990 лідирував у перевезенні вантажів.

Ан-28 – багатоцільовий пасажир. літак. Створ. 1973. Признач. для перевезення пасажирів, вантажів і пошти на місц. повітр. лініях. Може використовуватися для аерофотознімання, геологорозвідки, парашут. десантування людей і вантажу тощо. Успішно експлуатується на коротких злітно-посадкових смугах у будь-яких клімат. умовах, на розмоклих ґрунт., піщаних і засніж. аеродромах. При необхідності колісне шасі замінюють лижним. За компонуванням Ан-28 подібний до Ан-14, має 2 турбогвинт. двигуни потуж. 706 кВт (960 к. с.) кожен. Макс. вантажопідйомність – 2 т, дальність польоту з резервом пального на 30 хв. і вантажем 1 т – 1100 км, крейсер. швидк. – 350 км/год., кількість пасажирів – 17 осіб. Серійне вироб-во Ан-28 розпочато 1979 у Польщі; всього виготовлено 169 літаків.

Ан-32 – багатоцільовий транспорт. літак. Створ. 1976 шляхом модернізації Ан-26. Осн. призначення – перевезення вантажів на лініях малої і серед. протяжності. Окрім того, може використовуватися для перевезення та парашут. десантування людей і платформ із вантажем, а також у санітар. варіанті. Може експлуатуватися у різноманіт. клімат. умовах, зокрема в спеку (до + 45 °С) і на високогір. аеродромах (до 4500 м над р. м.). Має 2 турбогвинт. двигуни АІ-20М, потуж. двигуна – 3800 кВт, крейсер. швидк. – 500 км/год., екіпаж – 3 особи. Виготовляють Ан-32 на з-ді «Авіант». У 1984 партію Ан-32 закупила Індія. Створ. також його модифікації: Ан-32Б – для перевезення цивіл. вантажів; Ан-32П – для гасіння пожеж; Ан-32Б-200 (Ан-32В-200) – для використання у ВПС (перевезення і скидання вантажів, парашутистів тощо), відрізняється збільшеною макс. зліт. масою до 28,5 т і вантажопідйомністю до 7,5 т; кількість пасажирів – 43 солдати, або 38 десантників, чи 24 поранених. Ан-32П створ. 1993, макс. маса рідини для пожежогасіння – 8 т, кількість пожежників-десантників – 27–30 осіб, екіпаж – 3 особи. У жовтні 1993 два літаки Ан-32П використовувались на гасінні гірсько-лісової пожежі у передмісті Ялти (бл. 100 вильотів). У травні 1994 завершено дослідне випробування літака і у червні – вересні 1994 три літаки Ан-32П направлено на експлуатацію в Португалію (виконано 545 вильотів; по 10–12 на кожному літаку за день). Літак Ан-32П успішно продемонстрував свої якості пожежного на показових польотах у Малайзії та авіац. виставках на Філіппінах і в Австралії у березні 1995. При необхідності передбачено переобладнання літака в аеродром. умовах у стандартний транспорт. варіант для перевезення вантажів. Серійне вироб-во Ан-32П освоєно на «Авіанті». На кін. 2000 виготовлено 361 літак Ан-32 та його модифікації, більшість з яких експлуатуються у понад 50-ти країнах світу. З метою вдосконалення тактично-тех. характеристик Ан-32 нині ведеться його модернізація: збільшення ресурсу двигуна і планера, вантажопідйомності і дальності польотів; застосування сучас. авіоніки; зменшення складу екіпажу тощо.

Ан-72 – перший в СРСР транспорт. літак короткого зльоту і посадки. Створ. 1977. Серійне вироб-во – на Харків. авіац. з-ді (нині Харківське державне авіаційне виробниче підприємство); всього збудовано 112 літаків. Особливості конструкції: великий об’єм титанових сплавів, композиц. матеріалів, що зменшило масу літака, 2 турбореактивні двигуни Д-36 (тяга двигуна 63,7 кН) встановлені над поверхнею крила, що виключає можливість попадання у двигун сторонніх предметів із землі, забезпечує збільшення підйомної сили при зльоті і посадці та знижує шум на місцевості і в кабіні. Екіпаж – 3 особи, дальність польоту при макс. десант. навантаженні (7,5 т) – 1000 км, крейсер. швидк. – 700 км/год. Признач. для експлуатації на аеродромах з обмеженою довжиною смуги. На його базі створ. патрульний літак Ан-72П, додатково обладнаний прицільно-навігац. і пілотаж. комплектом, стаціонар. фотообладнанням, радіозв’яз. обладнанням, озброєнням і телевізій. системою огляду місцевості. Літак забезпечує несення патрул. служби і виявлення порушників у прилеглій до узбережжя зоні вдень і вночі, за нормал. і склад. метеоумов; повітр. десантування 22-х парашутистів або перевезення 44-х солдатів з особистою зброєю і спорядженням чи 16-ти поранених на ношах у супроводі медпрацівника; боєприпасів, матеріал. засобів і тех. обладнання заг. масою до 5 т. Екіпаж – 5 осіб, макс. крейсер. швидк. – 700 км/год., дальність польоту з макс. навантаженням (5 т) – 2800 км. Патрулювання здійснює на вис. 500–1000 м із швидк. 300–350 км/год.

Ан-3 – легкий багатоцільовий літак. Створ. 1980 на базі Ан-2 шляхом модифікації планера і заміни поршн. двигуна на турбогвинт. ТВД-20 потуж. 1010 кВт (1375 к. с.). Переобладнання літаків Ан-2 на Ан-3 здійснено в АНТК ім. О. К. Антонова та ВО «Політ» (Омськ, РФ). Підвищення ефективності забезпечується шляхом збільшення комерц. навантаження у 1,5 рази, удосконалення льотно-тех. характеристик тощо. Порівняно з Ан-2, Ан-3 має на 60 % більшу продуктивність, а виконані роботи – на 30 % нижчу собівартість. Осн. варіанти Ан-3 – транспортний і с.-г. Транспортний Ан-3Т перевозить 1,8 т вантажів чи 12 пасажирів; практ. дальність із комерц. навантаженням 1,5 т – 550 км; макс. крейсер. швидк. 260 км/год. 31 серпня 2000 на Ан-3Т видано сертифікат льотної придатності. Ан-3СГ оснащено новим високопродукт. і екологічно досконалим навісним с.-г. обладнанням зі збільшеним об’ємом бака для хімікатів (2200 л); середня продуктивність – 114 га/год. На базі Ан-3 передбачається створення всіх варіантів, у яких нині використовується Ан-2.

Ан-124 («Руслан») – широкофюзеляж. важкий транспорт. літак. Піднімає до 150 т вантажу, дальність польоту при навантаженні 120 т – 4800 км, розвиває швидкість 800– 850 км/год., обладнаний чотирма турбореактив. двигунами Д-18Т (тяга двигуна 230 кН), здійснює перельоти на відстань 15 000 км на вис. 10– 12 км, екіпаж – 6 осіб. На літаку вперше у СРСР застосовано стріловидне крило із суперкритич. профілем, досягнуто високого рівня аеродинаміч. досконалості. Перший літак Ан-124 виготовлено і передано на льотні випробування у листопаді 1982; відтоді почалось його серійне вироб-во. Буд-во перших 2-х дослід. зразків літака здійснив Київ. авіац. з-д; центроплан і крила для Ан-124 виготовляло Ташкент. авіац. ВО. Всього на Київ. авіац. з-ді виготовлено 17 таких літаків. Від поч. 80-х рр. Ан-124 будує Ульянов. авіац. вироб. комплекс АТ «Авіастар». До 2001 збудовано 53 літаки. На «Руслані» 1987 встановлено світ. рекорд із дальності польоту по замкненому колу: за 25 год. 30 хв. він пролетів 20 151 км. Того ж року здійснено рекорд. підйом вантажу (171 219 кг) на висоту 10 750 м. Від 1989 літаки Ан-124 виконують чартерні вантажні перевезення на міжнар. авіалініях. Виконано унікальні перевезення 90-тонних гідротурбін, 120-тонних кранів «Лібхер», фюзеляжу Ту-204, 150-тонних самоскидів «Юклід», морської яхти довж. понад 25 м, а транспортування електрогенератора фірми «Сіменс» вагою 135,2 т зареєстровано у Книзі рекордів Ґіннесса у розділі найважчого моновантажу, що перевозився у повітрі. 1992 на базі Ан-124 створено Ан-124-100. АНТК ім. О. К. Антонова спільно з АТ «Авіастар» створив модифікацію літака Ан-124-100М, де встановлено досконаліше обладнання, що дозволило скоротити склад екіпажу до 4-х осіб. Нині в АНТК ім. О. К. Антонова розроблено модифікації військ.- транспорт. літаків Ан-124-200 з двигунами CF6-80 (Дженерал Електрик, США); Ан-124-210 з двигунами RB211-524Н-Т (Роллс- Ройс, Велика Британія); передбачено створення комерц. варіанта літака Ан-124-210.

Ан-74 – вантаж. літак спец. призначення. Створ. 1983 на базі Ан-72 для забезпечення н.-д. робіт і транспорт. перевезень у р-нах Крайньої Пн., а також для вантаж. перевезень на авіалініях серед. протяжності у всіх кліматич. зонах при температурах від –60° до +45 °С. Ан-74 перевозить до 7,5 т вантажів з крейсер. швидк. до 700 км/год. на вис. 10 100 м. На літаку встановлено два турбореактивні двоконтурні двигуни Д-36-2А зі злітною тягою 63,7 кН. Шасі з пневматиками низького тиску дозволяє експлуатувати літак на аеродромах зі штуч. покриттям та ґрунтових. Бортове обладнання забезпечує навантажування і розвантажування вантажів масою до 2,5 т. Від 1991 створ. низку удосконал. модифікацій літака: Ан-74-200, Ан-74Т-100, Ан-74Т-200А, Ан-74ТК-100, Ан-74ТК-200, Ан-74Д-200, Ан-74VIP. Осн. відмінністю Ан-74-200 від Ан-74 є використання двигунів досконалішої серії 3А, що дозволило збільшити макс. злітну масу від 34,8 до 36,5 т і дальність польоту з вантажем 7,5 т від 1650 км до 2300 км. На вантажних Ан-74Т-100, Ан-74Т-200А відсутнє робоче місце радиста, а довжина вантаж. кабіни збільшена до 10,5 м; вантажопідйомність – 10 т; екіпаж першого – 4 особи, другого – 2. На Ан-74Т-200А встановлено новий пілотажно-навігац. комплекс, що дозволяє здійснювати навігацію з більшою точністю. Ан-74Т-300 – модифікація літака Ан-74Т-200А – має двигун під крилом, що дозволяє економити витрату палива на 20 % та підвищити обсяг перевезень у 1,5 рази. Серійне вироб-во цих модифікацій здійснює Харків. держ. авіац. вироб. підпр-во. Вантажно-пасажир. конвертовані Ан-74ТК-100, Ан-74ТК-200 признач. для перевезень до 8,5–10 т вантажу чи 52 пасажирів, а також для змішаних вантажно-пасажир. перевезень. Переобладнання літаків із вантаж. у пасажирські чи навпаки може проводитись у ліній. аеропорту силами екіпажу менше ніж за 2 год. Це єдині у світі літаки такого класу. Дальність польоту з 52-ма пасажирами – 2800 км, з 10 т вантажу – 900 км. Серійне вироб-во здійснюють Харків. держ. авіац. вироб. підпр-во та ВО «Політ» (Омськ, РФ). Адміністративний літак Ан-74Д-200 признач. для перевезення 12-ти пасажирів у комфорт. умовах. Ан-74VIP – новий адм. літак, що має додатковий відсік для перевезення групи супроводу або великогабарит. вантажів (напр., автомобіля); в залежності від компонування може перевозити 10–16 пасажирів на відстань 4–5 тис. км.

Ан-71 – літак дальнього радіолокац. виявлення (до 400 цілей одночасно). Створ. 1985. Застосування Ан-71 дозволяє збільшити бойову ефективність винищув. авіації у 2,5– 3 рази. Літак можна також використовувати для виконання цивіл. завдань: ретрансляції інформації про стан атмосфери, керування повітр. рухом у неосвоєних регіонах, виявлення надвод. та повітр. об’єктів, проведення пошук. операцій тощо. Екіпаж (з операторами) – 6 осіб, час патрулювання – 5 год., макс. швидкість – 650 км/год., радіус виявлення цілей – 370 км. Перший політ відбувся 12 червня 1985. Випробування проводилось за різноманіт. умов на київ. аеродромах, а також у Криму, Поволжі, Серед. Азії та на Кавказі. Системи та комплекси Ан-71 не потребують застосування спец. засобів обслуговування та дозволяють протягом тривалого часу (до 30 діб) здійснювати експлуатацію машини у відриві від осн. бази. У кін. 1990, у зв’язку з відсутністю фінансування, роботи за цією програмою припинено.

Ан-225 («Мрія») – широкофюзеляж. надважкий транспорт. літак, якому немає аналогів у світі: макс. злітна маса – 600 т, вантажопідйомність – 250 т; розмах крила – 88,4 м, довж. літака – 84 м, вис. – 18,1 м. Із вантажем 200 т, розміщеним у фюзеляжі, долає відстань 4500 км зі швидкістю 700– 850 км/год., з вантажем 150 т – 7000 км. Признач. для перевезення великогабарит. вантажів усередині фюзеляжу і на зовн. підвісці та може бути використаний як носій (1-го ступ.) різноманіт. авіакосміч. систем. На зовн. підвісці можна перевозити вантажі, габарити яких перевищують можливості перевезення ін. транспорт. засобами, напр., ректифікац. колони діаметром 7–10 м і довж. до 70 м, космічні кораблі багатораз. використання тощо. Всередині вантаж. кабіни (довж. 43 м, шир. 6,4 м, вис. 4,4 м) вміщується 16 десятитонних універс. авіац. контейнерів, бл. 80-ти автомобілів типу «Лада» тощо. Буд-во дослід. партії із 3-х літаків розпочато у жовтні 1985 за безпосеред. участі Київ. авіац. з-ду, що виготовляв для нього носову і передню частину фюзеляжу, передній вантаж. люк, двері пілот. кабіни, хвост. центроплан та оперення, всі вузли та агрегати систем Ан-124, що застосовувались на Ан-225. Перший політ Ан-225 відбувся 1988. Нині проводяться роботи з відновлення льотної придатності.

Ан-38 – легкий багатоцільовий літак. Створ. 1994 як глибока модифікація серійного літака Ан-28. Зберігаючи найкращі його властивості, відрізняється збільшеною довж. фюзеляжу, двигунами більшої потужності тощо. Ан-38 признач. для перевезення 27-ми пасажирів з макс. швидк. до 405 км/год. на відстань до 900 км, а також пошти і вантажів на місц. повітр. лініях. Макс. вантажопідйомність – 2,5 т. Літак може експлуатуватися у широкому діапазоні т-р від –50° до +45 °С на невеликих аеродромах, зокрема ґрунт., льод., засніжених. Ан-38-100 оснащений двома амер. турбогвинт. двигунами потуж. 1100 кВт (1500 к. с.) кожний. Хвост. люк і борт. обладнання дозволяють швидко переобладнати пасажир. варіант у вантажний в умовах експлуатації. Ан-38 можна виготовляти у сан., аерофотозйом., геологорозвід. та ін. варіантах. У квітні 1997 літак Ан-38-100 отримав сертифікат типу; серійне вироб-во на Новосибір. авіац. ВО (РФ). Нині проходить сертифікац. випробування модифікація Ан-38-200 з турбогвинт. двигунами ТВД-20-03. На АНТК ім. О. К. Антонова розроблено також модифікацію Ан-38К зі збільшеною вантажопідйомністю до 3,2 т, призначений для перевезення вантажів у 4-х стандарт. контейнерах, на піддонах, а також розсипом.

Ан-70 – середній широкофюзеляж. транспорт. літак короткого зльоту та посадки, що має унікал. транспортні можливості. Створ. 1994. Признач. для транспортування різноманіт. вантажів, зокрема й великогабаритних, масою 35–47 т на відстань 3000– 5000 км при експлуатації з бетон. злітно-посадкових смуг довж. 1700 м; масою 20 т – на відстань 6200 км. У режимі короткого зльоту і посадки при використанні з ґрунт. смуг довж. 700 м Ан-70 перевозить 20 т вантажу на відстань 3000 км. Літак забезпечує повітр. і посадочне десантування бойової техніки, ін. вантажів та парашутистів.

Екіпаж – 5 осіб. Чотири гвинтовентиляторні двигуни Д-27 (потуж. 10 300 кВт) із співвісними вентиляторами забезпечують літаку крейсер. швидк. 700– 750 км/год. при 20–30 % економії палива порівняно з турбореактив. двигунами. Конструкція Ан-70 втілює в собі найновіші технології, зокрема вперше у світі розроблено і застосовано аеродинамічне компонування крила великого подовження з понадкритич. потовщеними профілями, з потуж. механізацією; створено ориг. і ефективні силові конструкції з композиц. матеріалів – вертикальне і горизонт. оперення, що дозволило зменшити масу агрегатів на 15– 20 %; застосовано на транспорт. літаку установку з гвинтовентилятор. двигунами, що забезпечило високі крейсер. швидкості при 30 % економії палива; створ. електрогідродистанц. систему керування літаком та інтегральний цифр. борт із мультиплексними каналами інформ. обміну. Цифр. інтегр. комплекс борт. обладнання забезпечує екіпажеві комфортні умови роботи, цілодоб. експлуатацію літака за будь-якої погоди на всіх широтах, автомат. захід на посадку на аеродроми, обладнані системами інструм. посадки. Борт. системи та агрегати літака, вантажне обладнання дають змогу здійснювати автономну експлуатацію на необладн. аеродромах. Високий тех. і експлуатац. потенціал Ан-70 дозволяє створити на його базі з невеликими затратами і за короткий термін кілька варіантів та модифікацій: літак дальнього виявлення і наведення, літаючий командний пункт, патрульний, пошук.-рятув. літак та літаки цивіл. застосування. Нині проводяться льотні та сертифікац. випробування літака Ан-70. Серійне вироб-во Ан-70 заплановане на Київ. з-ді «Авіант» та АТ «Авіакор-Авіаційний з-д» (Самара, РФ).

Ан-140 – пасажир. літак, що змінив Ан-24. Має однакову з Ан-24 пасажиромісткість (52 особи), однак істотно перевищує його за рівнем комфорту і льотними характеристиками: дальністю (2340 км) – на 75 %, швидкістю (480–540 км/год.) – на 20 %; паливною ефективністю – майже вдвічі; потребує для експлуатації на 30 % меншу довжину злітно-посадкової смуги. Ан-140 можна використовувати й у вантажно-пасажир. варіанті (20 пасажирів та 3,65 т вантажу), експлуатувати із недостатньо обладн. аеродромів та ґрунт. злітно-посадкових смуг. Створ. 1997. У 1997–99 пройшов сертифікац. випробування у всіх кліматич. зонах при т-рі повітря від –55° до +45 °С на аеродромах, розташ. на висоті до 1700 м над р. м. 11 жовтня 1999 піднявся в небо перший серійний літак Ан-140, виготовлений на Харків. держ. авіац. вироб. підпр-ві і придбаний авіакомпанією «Ікар» (Київ). Серійне вироб-во налагоджено також у РФ (м. Самара) та Ірані (м. Ісфаган). Станом на поч. 2001 збудовано 4 літаки. Ан-140 оснащено двома турбогвинт. двигунами потужністю 1838 кВт (2500 к. с.) кожний, які випускає ВАТ «Мотор-Січ» (Запоріжжя), і має крейсер. висоту польоту 7,2 км. Екіпаж – 2 особи. 25 квітня 2000 отримано сертифікат льотної придатності на Ан-140 і його модифікацію Ан-140-100. На базі Ан-140 передбачено створення цілої серії літаків типу Ан-24/26/30/32: вантаж., спец. призначення, а також варіанта з подовженим фюзеляжем на 68 пасажирів.

Літ: Черненко Ж. С., Лагосюк Г. С., Горовой Б. И. Самолет Ан-24: Конструкция и эксплуатация. Москва, 1978; Бондарчук И. Е., Харин В. И. Авиационное и радиоэлектронное оборудование самолета Ан-24. Москва, 1979; Ліщинська Л. Від «Аннушки» до «Антея» // ЗП. 1981. № 2; Даєн Л. Лайнер Ан-70Т і навколо нього // ДУ. 1993, 10 лип.; Ретнив М. Ан-70 – самолет нового поколения // Раб. газ. 1994, 25 янв.; Арцышевская Т. Ан-70: второе рождение самолета будущего // ЗН. 1996, 28 дек.

А. Ю. Совенко

Стаття оновлена: 2001