Анафема

Визначення і загальна характеристика

АНА́ФЕМА (грец. ἀνάϑεμα — прокля­т­тя; у давньогрец. культурі — дар, пожертвува­н­ня богові) — від­луче­н­ня людини від церкви. У Біблії в перекл. 70-ти толковників А. означає щось засуджене до загибелі й повного зникне­н­ня. У Новому Заповіті в посла­н­нях апостола Павла А. за­стосовується до тих, хто не любить Господа Бога. Від 4 ст. А. почали використовувати як прокля­т­тя та від­луче­н­ня людини від церкви. Під­даний А. по­збавлявся права брати участь у таїнствах, молі­н­нях, громад. богослужін­ні; йому від­мовляли в церк. похован­ні. Коли церква під­падала під контроль держави, оста­н­ня тлумачила церк. А. як один із засобів боротьби з політ. противниками. Петро І за­стосував А. до укр. геть­мана І. Мазепи. Похмура церемонія від­булася у Глухові, який після зруйнува­н­ня Батурина рос. військом став резиденцією нового геть­мана І. Скоропадського, у Микол. церкві 12 листопада 1708 у присутності царя, числен. урядників та народу. Того самого дня А. щодо Мазепи було проголошено в Москві, а потім у всіх церквах Росії та України. А. Мазепі була внесена в церк. чин православʼя і утримувалася майже до кін. 19 ст., коли нарешті її скасував Священ. Синод з огляду на суперечність: Мазепу поминали протягом року в побудованих ним церквах як благодійника, а один раз на рік у тих самих церквах йому проголошували А.

Літ.: Никольский К. Анафематствование (отлучение от церкви), совершаемое в первую неделю великого поста. Историческое ис­следование о чине православия. С.-Петербург, 1879; С. Н. И. Вопль Мазепы // КС. 1884. Т. 10, № 12; Науменко В. Стефан Яворский в двойной роли хвалителя и обличителя Мазепы // Там само. 1885. Т. 13, № 9; Петровский А. Анафема // Православ. Богослов. энциклопедия: В 10 т. Т. 1. 1900.

П. В. Голобуцький

Завантажити статтю