Ангідрит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ангідрит

АНГІДРИ́Т (від ан… і грец. ύδωρ – вода) – мінерал класу сульфатів. Ca[SO4]. Сингонія ромбічна. Кристали стовбчасті, призматичні до голчастих. Агрегати щільні, зернисті, пластинчасті, голчасті, волокнисті або у формі конкрецій. Без кольору. Блиск скляний. Твердість – 3– 3,5. Питома вага – 2,96. Випадає з розчину при t > 63,5 °C, а з розчинів, насичених NaCl, при t > 30 °C. Утворюється шляхом дегідратації гіпсу при підвищенні тиску; гідротермальний. Осадову породу, що складається переважно з А., також називають ангідритом. Синонім: порода ангідритова. Може бути первинним, що утворився при хім. осадконагромадженні на початк. стадіях галогенезу, або вторинним – як продукт вилуговування найбільш розчинних галоген. порід у верх. частинах солянокупол. структур. У приповерхн. зоні А. нестійкий і при гідратації переходить у гіпс. Входить до групи галоген. порід кайнозой. товщ Прикарпаття та Волино-Поділля, палеозой. товщ Дніпровсько-Донец. западини та юрських глинистих відкладів Канів. пагорбів. Використовується як добриво, а також у буд-ві як цемент.

А. Я. Радзивілл

Стаття оновлена: 2001