Андерґраунд

АНДЕРҐРА́УНД (англ. underground — під­пільний, неофіційний, нелегальний) — творчість осіб або груп, яка суперечить усталеним філософським, етичним, естетичним кодам соціуму й скеровується на самовираже­н­ня. Термін «А.» уперше вжито стосовно кінотворів 50-х рр. 20 ст., коли почала ширитися 16-мм та (згодом) 8-мм знімальна й проектувальна апаратура масового викори­ста­н­ня (потім, особливо в 70-х рр., до такої творчості долучилися й митці зі спец. освітою в царині різьби, малярства тощо). А. стрімко поширився у державах як демократ., так і тоталітар. сусп. устрою (перед­усім у країнах соціалістичного табору). Належність митця до А. може зумовлюватися низкою причин: ре­пресивність соц. системи, обмеже­н­ня свободи політ. творчості, особливості худож. психології (принципове від­людництво, зневага до популярності власної творчості і смаків споживача), зумисне спонтан­ний характер творчості, що входить у конфлікт із заг. нормами етики та чин­ним законодавством (пропаганда насильства, порно­графія тощо). До А. належать також окремі витвори китчу, виробник яких не бажає з естет. або фінанс. міркувань легалізувати власне авторство. А. витворився на стику салон­ної та богемної культур, контркультури, антикультури, субкультури, еклектики, герметизму, творчості протесту (перед­усім у ре­пресив. соціумах). У тоталітар. (зокрема й рад.) політ. системах роз­по­всюдженим способом побутува­н­ня А. був «самвидав» («тутвидав» і «тамвидав»), серед новітнього А. — аудіовізуальне, компʼютерне та ін. піратство в галузі мас. культури.

В Україні А. роз­вивається від кін. 50-х рр. Серед його пред­ставників — О. Шульдиженко (перед­усім його витвори з пів­ватману), С. Пацієвський (олійні роботи), М. Мерзлікін (деревʼяна різьба), Б. Чистяков («магнітофон­ні варіації»), О. Білецький (філос. проза), Р. Немировський (поезія), П. Плитка-Горицвіт (витинанки й спів­анки). За приклад контр- і антикультурного А. правлять також умисно анонімні картинки, зроблені членами Худож. фонду на замовле­н­ня різних організацій (як правило, технічно й естетично невибагливі), базарна продукція (картинки й мала пластика). Своєрідним різновидом А. 50–60-х рр. були театр. (зокрема балетні) та студент. ви­стави — «капусники».

Завантажити статтю