Андерс Федір Фердинандович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андерс Федір Фердинандович

А́НДЕРС Федір Фердинандович (21. 05(02. 06). 1868, Київ – 31. 05. 1926, там само) – інженер-конструктор у галузі дирижаблебудування. Навч. у реальному, потім – у землемір. уч-щах. Вступив до Київ. політех. ін-ту, однак закін. його заочно 1918. Навчаючись в ін-ті, зацікавився авіацією і 1910 видав брошуру «Как самому построить аэроплан». Проте все життя присвятив дирижаблям. У 1909–11 з реклам. метою збудував першу в Рос. імперії модель дирижабля цивіл. призначення. Дирижабль м’якої конструкції, об’ємом 850 м3, завдовжки 40 м, перетином 7 м, вагою бл. 524 кг, окрім двох механіків, підіймав ще трьох пасажирів. На дирижаблі був установлений двигун «Анзані» потуж. 25 к. с., який давав можливість розвинути швидк. до 35 км/год. Дирижабль мав електричне освітлення. Усі деталі та вузли, окрім балона, виготовив сам А. 6 серпня 1911 А. брав участь у маневрах Київ. військ. округу. На своєму дирижаблі з екіпажем у складі трьох осіб та запасом пального і баластом бл. 60 кг він швидко досяг вис. 1000 м. Однак потрапив у зустрічні пориви вітру, що призвело до перебоїв у роботі двигуна, а потім і до його зупинки. А. змушений був здійснити вільний політ та посадку за 120 км від Києва на Чернігівщині. Узимку 1911–12 А. модернізував першу модель дирижабля. Новий дирижабль «Київ» до серпня 1912 здійснив понад 150 польотів для перевезення пасажирів (усього бл. 200). У серед. вересня 1912 через зіпсований бензопровід на дирижаблі сталася пожежа, і він був повністю зруйнований. Згодом А. приступив до розробки проекту дирижабля «Київ-2». 22 жовтня 1912 він демонстрував перед активом Київ. т-ва повітроплавання модель гідродирижабля, розрахов. на 12 осіб, для рейсів між Києвом та Москвою. Гондола мала форму човна і могла спускатись на воду, щоб продовжувати свій шлях як корабель (проект не реалізовано). Пізніше А. виїздить до Німеччини, де рік працює на дирижаблебуд. верфі графа Ф. Цеппеліна. Повернувшись до Києва, займався проектуванням каркасних дирижаблів. Узагальнивши свій досвід роботи у Ф. Цеппеліна та консультуючись у листах із К. Ціолковським, А. застосував у своїх проектах цікаве тех. рішення, яке дало змогу тривалий час дирижаблю працювати на одному й тому ж водню, не випускаючи його. Через початок 1-ї світ. війни цей проект не реалізовано. 1921 рад. уряд доручив А. спроектувати дирижабль на 100 місць для регуляр. перевезень пасажирів. Ця робота зайняла понад 2 р., і навесні 1924 було завершено розроблення проекту оригін. дирижабля жорсткої конструкції зі змінюваним об’ємом. Проект викликав велике зацікавлення у спеціалістів. Було вирішено побудувати дирижабль об’ємом 5000 м3. Наприкінці 1924 А. значно спрощує первіс. проект та організовує АТ з буд-ва та експлуатації дирижаблів «Акопеда», що так і не розпочало своєї діяльності, а згодом помер і А.

Літ.: Петров Б. Небо – його стихія // Веч. Київ. 1960, 9–11 лют.; Карацуба С. І. Праці Ф. Ф. Андерса в галузі дирижаблебудування // Нариси з історії природознавства і техніки: Респ. міжвід. зб. К., 1975. Вип. 20; Броуде Б. Г. Воздухоплавательные летательные аппараты. Москва, 1976; Арие М. Я. Дирижабли. К., 1986; Савин В. С. Авиация в Украине: Очерки истории. Х., 1995; Дузь П. Д. История воздухоплавания и авиации в России. Период до 1914. Москва, 1995.

Т. П. Мороз

Стаття оновлена: 2001