Андорра, Князівство Андорра - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андорра, Князівство Андорра

АНДО́РРА, Князівство Андорра (Andorra, Principat d’Andorre) – держава на південному Заході Європи. Розташ. у Сх. Піренеях, у долині р. Валіра (бас. Ебро). На Пн. і Сх. межує з Францією, на Пд. і Зх. – Іспанією. Пл. 450 км2. Насел. 65,9 тис. осіб (1999): іспанці – 61 %, андорці – 30 %, французи – 6 %. Столиця – Андорра-ла-Велья (23 тис. осіб, 1994). Мови: каталон. (держ.), іспан., франц. Віросповідання – католицизм. Держ. устрій – парламент. князівство. У вільному обігові франц. франк, іспан. песета. Клімат субтропіч., є озера льодовикового походження. На схилах Піренеїв – ліси, субальп. та альп. луки.

А. як державу засн. у 13 ст. Підписання угод Пар’яхес (1278 та 1288) між єпископом Урхельським Пере д’Уржем та графом Роджером Бемалем ІІІ де Фуа поклало край багатовіковій ворожнечі та війнам і заклало початок спільному упр. територією А. Пізніше права графів де Фуа перейшли до франц. королів (1607), а згодом – до глави Франц. держави. 1419 засн. Священну раду землі – гол. представниц. орган А., прообраз сучас. Ген. ради (законодав. орган країни). Зміцнення політ. та екон. структури середньовіч. А. тривало протягом 16–18 ст. Після революції уряд Франції, який виступав за визволення народів Європи від гноблення монархів, відмовився від усіх прав на А. Проте Наполеон на прохання жителів А. у 1806 відновив попередні відносини з цією територією. Нова реформа, яку започаткував 1866 єпископ Урхельський, внесла істотні зміни політ.-адм. характеру, зокрема щодо вибор. системи, і разом із нововведеннями революції 1933 визначила політ. та адм. лад А. у 1-й пол. 20 ст. 1933 Ген. рада вводить заг. виборче право для чоловіків, і лише 1970 надає право голосу жінкам. Найістотніших екон. перетворень країна зазнала в 30-х рр. 20 ст., що пов’язано з буд-вом широкої мережі шляхів та наступ. відкриттям А. для зовн. світу. Не останню роль у зміцненні екон. потенціалу відіграв нейтралітет, якого дотримувалась країна у світ. війнах. На вимогу часу у 1990 Ген. рада розпочинає конституц. процес, який з прийняттям 1993 в ході нар. референдуму першої Конституції А. завершує інституц. модернізацію країни. Осн. закон перетворив А. на незалежну, суверенну державу, визнану міжнар. співтовариством. Політ. система А. поєднує середньовічні та найсучасніші принципи, зокрема поряд з ін-том співкнязів (відповідно, президент Франції та єпископ Урхельський), які призначають своїх особистих представників в А., існує поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Співкнязі виступають як символи та гаранти незалежності А. Ген. рада здійснює функції законодав. органу, який приймає бюджет держави, контролює уряд, що складається з 8-ми осіб, голову обирає Ген. рада. Конституц. суд – найвищий суд. орган А., до його компетенції входить тлумачення конституції. Він складається з 4-х чл., двох з яких призначають співкнязі, двох – парламент. Конституц. суд здійснює контроль за відповідністю угод, законів та законодав. актів нормам конституції.

Туризм є осн. джерелом валют. надходжень країни і разом з банків. сферою залишається гол. галуззю економіки. Діють також невеликі харч., тютюн. та текстил. підпр-ва, кустарні промисли. У сільс. місцевості в невеликому обсязі розвинені скотарство (вівці, кози) і рослинництво (зернові, овочі, фрукти, тютюн). Предмети експорту – тютюн. вироби, меблі, електроенергія; імпортують товари споживання, харч. вироби. Осн. торг. партнери – Франція, Іспанія, США. А. приваблива для вільних капіталів, оскільки є офшор. зоною. Через країну пролягає один із міжнар. автошляхів, що з’єднує Іберій. п-ів з рештою Європи. Від 1993 А. набула членства в ООН, ЮНЕСКО, Міжнар. союзі з питань телекомунікацій, Світ. орг-ції інтелект. власності, Раді Європи, Міжнар. орг-ції праці, ОБСЄ. Дипломат. відносини між Україною і А. встановлено 9 квітня 1996. Через А. проходить значна частина укр. вантажопотоку до Іспанії. Уже кілька років А. приймає на оздоровлення чорнобил. дітей.

А. О. Попель, Н. Л. Яковенко

Стаття оновлена: 2001