АНДО́Р­РА, Князівство Андор­ра (Andorra, Principat dʼAndorre) — держава на пів­ден­ному Заході Європи. Роз­таш. у Сх. Піренеях, у долині р. Валіра (бас. Ебро). На Пн. і Сх. межує з Францією, на Пд. і Зх. — Іспанією. Площа 450 км2. Насел. 65,9 тис. осіб (1999): іспанці — 61 %, андорці — 30 %, французи — 6 %. Столиця — Андор­ра-ла-Велья (23 тис. осіб, 1994). Мови: каталон. (держ.), іспан., франц. Віро­сповіда­н­ня — католицизм. Держ. устрій — парламент. князівство. У вільному обігові франц. франк, іспан. песета. Клімат субтропіч., є озера льодовикового походже­н­ня. На схилах Піренеїв — ліси, субальп. та альп. луки.

А. як державу засн. у 13 ст. Під­писа­н­ня угод Парʼяхес (1278 та 1288) між єпис­копом Урхельським Пере дʼУржем та графом Роджером Бемалем ІІІ де Фуа поклало край багатовіковій ворожнечі та війнам і заклало початок спільному упр. територією А. Пізніше права графів де Фуа пере­йшли до франц. королів (1607), а згодом — до глави Франц. держави. 1419 засн. Священ­ну раду землі — гол. пред­ставниц. орган А., прообраз сучас. Ген. ради (законодав. орган країни). Зміцне­н­ня політ. та екон. структури середньовіч. А. тривало протягом 16–18 ст. Після революції уряд Франції, який ви­ступав за визволе­н­ня народів Європи від гнобле­н­ня монархів, від­мовився від усіх прав на А. Проте Наполеон на проха­н­ня жителів А. у 1806 від­новив попередні від­носини з цією територією. Нова реформа, яку започаткував 1866 єпис­коп Урхельський, внесла істотні зміни політ.-адм. характеру, зокрема щодо вибор. системи, і разом із ново­введе­н­нями революції 1933 ви­значила політ. та адм. лад А. у 1-й пол. 20 ст. 1933 Ген. рада вводить заг. виборче право для чоловіків, і лише 1970 надає право голосу жінкам. Найістотніших екон. пере­творень країна за­знала в 30-х рр. 20 ст., що повʼязано з будівництвом широкої мережі шляхів та на­ступ. від­кри­т­тям А. для зовн. світу. Не остан­ню роль у зміцнен­ні екон. потенціалу ві­ді­грав нейтралітет, якого дотримувалась країна у світ. війнах. На вимогу часу у 1990 Ген. рада роз­починає кон­ституц. процес, який з прийня­т­тям 1993 в ході нар. референдуму першої Кон­ституції А. завершує ін­ституц. модернізацію країни. Осн. закон пере­творив А. на незалежну, суверен­ну державу, ви­знану між­нар. спів­товариством. Політ. система А. по­єд­нує середньовічні та найсучасніші принципи, зокрема поряд з ін­ститутом спів­князів (від­повід­но, президент Франції та єпис­коп Урхельський), які при­значають своїх особистих пред­ставників в А., існує поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову. Спів­князі ви­ступають як символи та гаранти незалежності А. Ген. рада здійснює функції законодав. органу, який при­ймає бюджет держави, контролює уряд, що складається з 8-ми осіб, голову обирає Ген. рада. Кон­ституц. суд — найвищий суд. орган А., до його компетенції входить тлумаче­н­ня кон­ституції. Він складається з 4-х чл., двох з яких при­значають спів­князі, двох — парламент. Кон­ституц. суд здійснює контроль за від­повід­ністю угод, законів та законодав. актів нормам кон­ституції.

Туризм є осн. джерелом валют. надходжень країни і разом з банків. сферою залишається гол. галуз­зю економіки. Діють також невеликі харч., тютюн. та текс­тил. під­приємства, ку­старні промисли. У сільс. місцевості в невеликому обсязі роз­винені скотарство (вівці, кози) і рослин­ництво (зернові, овочі, фрукти, тютюн). Предмети екс­порту — тютюн. вироби, меблі, електро­енергія; імпортують товари спожива­н­ня, харч. вироби. Осн. торг. партнери — Франція, Іспанія, США. А. приваблива для вільних капіталів, оскільки є офшор. зоною. Через країну пролягає один із між­нар. автошляхів, що зʼ­єд­нує Іберій. п-ів з рештою Європи. Від 1993 А. набула членства в ООН, ЮНЕСКО, Між­нар. союзі з питань телекомунікацій, Світ. організації інтелект. власності, Раді Європи, Між­нар. організації праці, ОБСЄ. Дипломат. від­носини між Україною і А. встановлено 9 квітня 1996. Через А. проходить значна частина укр. вантажопотоку до Іспанії. Уже кілька років А. при­ймає на оздоровле­н­ня чорнобил. дітей.