Андреєв Даниїл Леонідович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андреєв Даниїл Леонідович

АНДРЕ́ЄВ Даниїл Леонідович (Андреев Даниил Леонидович; 02. 09. 1906, Берлін – 30. 03. 1959, Москва) – російський письменник, містик і візіонер. Син Л. Андреєва і правнук (по материній лінії) В. Шевченка, двоюрід. брата і побратима Т. Шевченка. Після смерті матері виховувався у родині тітки Є. Добрової. Закін. Вищі літ. курси в Москві. 1929 здійснив подорож по Україні. У період 2-ї світ. війни перебував на Ленінгр. фронті спочатку в похорон. команді, а потім санітаром у медсанбаті. 1947 заарешт. за написання антирад. роману «Странники ночи» і віршів, рукописи яких були знищені під час слідства. Засудж. на 25 р. ув’язнення. Звільнений 1957, реабілітований 1989. У тюрем. камері на підставі містич. прозрінь, пророчих видінь та поет. фантазій написав містико-філос. «метаісторичний» та утопіч. трактат «Роза Мира» (опубл. 1991), у якому істор. події від часів княжої України до серед. 20 ст. висвітлює як результат і прояв боротьби Божого провидіння із силами Антибога; також з великим пієтетом пише про Т. Шевченка, дух якого перебуває в одному з найвищих «тонкоматеріальних світів Землі». Ідейно і тематично до трактату близькі драма у віршах «Железная мистерия» (опубл. 1990) та книга віршів «Русские боги» (опубл. 1989; усі – Москва).

Тв.: Ранью заревой: Стихи. Москва, 1975; Собрание сочинений: В 3 т. Москва, 1993; Письма из Владимирской тюрьмы // Лепта. 1994. № 23; Письма Д. Л. Андреева, Г. Л. Гудзенко и Р. С. Гудзенко // Там само. 1996. № 28.

Літ.: Вагин А. Слово о поэте // Звезда. 1988. № 3; Андреева А. Подвижник // Книж. обозрение. 1989, 17 марта; Померанц Г. На путях добра и света // Лит. обозрение. 1990. № 5; Тимонина М. Даниил Андреев // Там само; Андреева А. А. Суть его жизни // Новый журн. 1991. № 4; Даниил Андреев в скульптуре 20 века. Москва, 2000.

Н. І. Чорна

Стаття оновлена: 2001