Андреєв Микола Андрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андреєв Микола Андрійович

АНДРЕ́ЄВ Микола Андрійович (Андреев Николай Андреевич; 14(26). 10. 1873, Москва – 24. 12. 1932, там само) – російський скульптор і графік. Засл. діяч мист-в РРФСР (1931). Навч. у Москві у Строганов. уч-щі (1885–91) та Уч-щі живопису, скульптури і арх-ри (1892– 1901, викл. С. Волнухін). Здобув звання класного художника (1902). Ранні роботи позначені впливом передвижників («Жниця з дитиною», 1899), згодом з’являються риси імпресіонізму (портрет Л. Толстого, 1905). Пам’ятники О. Герценові, М. Огарьову, О. Островському (1918–22, 1924–29, усі – в Москві) вирізняються монументальністю і простотою форм. На основі замальовок та скульптурних етюдів, виконаних з натури, створив «Ленініану» (1919–32), що містить понад 100 скульптурних і низку графічних портретів В. Леніна. Автор пам’ятника М. Гоголю в Москві (1904–09), який відзначається виразністю силуету і живопис. свободою композиції; М. Терещенку в Глухові (1909), проектів пам’ятників Т. Шевченкові для Києва (1907, 1913–14), Харкова та Канева (обидва – 1929). Створив композицію «Кобзар» (1910, зберігається у ДТГ). Від 1913 працював і як театр. художник у Моск. худож. театрі. Твори зберігаються у ДТГ, ДРМ, Сімфероп. ХМ, Київ. музеї рос. мист-ва та ін.

Літ.: Бакушинский А. В. Н. А. Андреев: 1873–1932. 1939; Николай Андреевич Андреев. Выставка произведений. 1958; Дубовицкая Н. Н. Николай Андреев. 1970 (усі – Москва).

В. І. Тимофієнко

Стаття оновлена: 2001