Андреєва-Дельмас Любов Олександрівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андреєва-Дельмас Любов Олександрівна

АНДРЕ́ЄВА-ДЕЛЬМА́С Любов Олександрівна (справж. – Тищинська; 17(29). 09. 1884, Чернігів – 30. 04. 1969, Ленінград, нині С.-Петербург) – оперна співачка (мецо-сопрано), педагог. Музики навч. у своєї матері – піаністки З. Дельмас. Закін. С.-Петербур. консерваторію (1905, кл. вокалу Н. Ірецької). 1905–06 – солістка «Нової опери» в С.-Петербурзі, 1908–09 – Київ. опери, 1910–11 – С.-Петербур. нар. дому, 1913–19 – Театру муз. драми, 1919–22 – Держ. театру опери і балету в Петрограді. 1912–14 брала участь у «Рос. сезонах» в Монте-Карло й Парижі. 1934–51 – викл. (від 1938 – доц.) Ленінгр. консерваторії. 1937 очолювала вокал. студію в Палаці культури ім. С. Кірова. Записала на грамплатівки 7 творів («Грамофон», С.-Петербург, 1906, 1914). Талант співачки високо цінували М. Малько, О. Глазунов, К. Станіславський, К. Чуковський та ін. О. Блок присвятив їй цикл лірич. поезій «Кармен» (1914). Їхнє листування тривало кілька років (1914–22). Зберігся портрет співачки роботи О. Мурашка (С.-Петербург, приватна колекція). У репертуарі А.-Д. було понад 60 лірич., драм. і комедійних партій: Хівря («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського), Ганна («Майська ніч» М. Римського-Корсакова), Графиня, Солоха («Пікова дама», «Черевички» П. Чайковського), Княгиня («Русалка» О. Даргомижського), Даліла («Самсон і Даліла» К. Сен-Санса), Кармен (однойм. опера Ж. Бізе), Азучена, Амнеріс («Трубадур», «Аїда» Дж. Верді), Лаура («Джоконда» А. Понкієллі).

Пр.: Моя ученица // Муз. кадры. 1940. № 20–21.

Літ.: Клинко Т. Л. А. Дельмас-Андреева // Музыка и жизнь. 1973. Вып. 2; Емельянова В., Стенюкова А. Любовь Андреева-Дельмас // ЛР. 1980, 7 берез.

Т. М. Лебединська

Стаття оновлена: 2001