Андрієвський Борис Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Андрієвський Борис Юрійович

АНДРІЄ́ВСЬКИЙ Борис Юрійович (16(28). 07. 1898, с. Безсали Полтав. губ., нині Лохвиц. р-ну Полтав. обл. – 20. 10. 1962, Клівленд, шт. Огайо, США) – медик. Д-р мед. н. (1938), проф. (1939). Брат Д. Андрієвського; двох ін. братів А. замордовано в катівнях НКВС. Закін. Лубен. г-зію, Харків. мед. ін-т (1926). Працював хірургом, асист. і доц. Всеукр. ін-ту вдосконалення лікарів у Харкові (1926–38), проф. каф. хірургії Дніпроп. мед. ін-ту вдосконалення лікарів (від 1938). Учень проф. Ф. Розе – зукраїнізов. німця. Автор понад 30-ти наук. праць з різних питань хірургії (переважно укр. мовою), зокрема резекції шлунка та суглобів, операції на печінці, трансплантації сечоводів, лікування ректального пролапсу, туберкульоз. перитоніту, раку прямої кишки та ін. Найбільше робіт присвятив дослідженню кровозамінних розчинів, запропонував один з них, назвавши його «укрінфузином». Був наук. секр. трьох Всеукр. з’їздів хірургів, одним із кер. Харків. хірург. т-ва. У період нім. окупації разом з ін. лікарями і науковцями добився дозволу на відкриття у Дніпропетровську мед. ін-ту, очолював каф. хірургії (1942–43), консультував хворих у 6-й міській поліклініці. 1943 переїхав до Львова, де працював дир. хірург. клініки мед. фах. курсів. Від 1944 – на еміграції у Відні, Берліні, Мюнхені. Після закінчення війни організував укр. Червоний Хрест, укр. поліклініку в Мюнхені, став кер. хірург. відділення. Згодом – гол. хірург шпиталю УНРРА-ІРО в Реґенсбурзі, зав. хірург. відділ., один з організаторів наук. з’їздів укр. лікарів зх. зон Німеччини (1946, 1948). Від 1952 – у США, працював у лікарнях Міннеаполіса і Чикаґо, опісля почав приватну лікар. практику в Клівленді. Відзначався оратор. мист-вом, безмеж. відданістю медицині і хворим, глибокою релігійністю. Організатор і перший голова Укр. сусп.-харитативної служби (УСХС) у Мюнхені, ініціатор створення Укр. лікар. т-ва в Німеччині, чл. НТШ і УВАН. Свою політ. діяльність проводив в Укр. Визв. Фронті. Деякий час був головою Політ. ради закордон. частин ОУН. Не погоджуючись із політ. лінією проводу цієї орг-ції, вийшов з неї. Похований на православному цвинтарі у м. Бавнд-Брук. В УРСР після війни його ім’я і праці були заборонені.

Пр.: Діагностика та хірургічне лікування стегнової пропуклини // Харків. мед. архів. 1926; Післяопераційні психози // Психоневрологія. Х., 1936; Лікування дуоденальної фістули післяшлункової резекції // Пр. Ін-ту вдосконалення лікарів. Х., 1938. Т. 1; Экспериментальные и клинические данные о действии некоторых солевых растворов при острой кровопотере. Х., 1939; Удосконалення екстраплеврального пневмотораксу // Пр. Всеукр. туб. ін-ту. 1940. № 11.

Літ.: Винар Л. Пам’яті Великого Громадянина // Свобода. 1962, 7 листоп.; Мовчан Ю. Наукові праці проф. д-ра Бориса Андрієвського // Лікар. вісник. Чикаґо, 1963. Ч. 31; Його ж. Людина, патріот, лікар. Жмут спогадів про проф. Б. Андрієвського // ЛВ. 1963. № 28; Воєвідка Я. Проф. д-р Б. Андрієвський. Посмертна згадка // Там само; Пундій.

Я. В. Ганіткевич

Стаття оновлена: 2001